Вокальна парадигма Олександра Дяченка у вимірі української тенорової традиції
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2026.362366Ключові слова:
Олександр Дяченко, вокальна парадигма, українська тенорова традиція, опора дихання, виконавська інтерпретація, педагогіка вокалуАнотація
Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні вокальної парадигми професора Олександра Дяченка в контексті еволюції національної тенорової традиції. Автор розкриває логіку переосмислення канонів bel canto, за якої сувора технологічна база перетворюється на пластичну систему для втілення складних психологічних образів. У статті деталізовано виконавський архетип О. Дяченко – «тенора-мислителя», який розглядає вокалізацію як акт інтелектуального та духовного самовираження. Методологія дослідження поєднує системний підхід із музично-виконавським аналізом для експлікації технологічної специфіки творчості митця. Герменевтична інтерпретація змістових рівнів виконаних ним партій у синергії з історико-компаративним зіставленням італійських та українських моделей чітко окреслює риси індивідуального стилю співака. Особливу наукову вагу має бесіда з О. Дяченком (28.03.2026): зафіксовані «з перших вуст» настанови трансформують суб’єктивний досвід виконавця на легітимний об’єкт наукового узагальнення. Наукова новизна дослідження визначається впровадженням в науковий обіг цілісного аналізу вокальної системи О. Дяченка. Зміст поняття «акустична установка» уточнено через впровадження авторської метафори «храм у гортані», що розкриває специфіку координації дихання та фонації. Стаття розширює уявлення про механізми адаптації італійської манери до психологічних домінант української тенорової традиції, пропонуючи нову візію «тенора-мислителя» в оперному театрі. Висновки. Вокальна парадигма О. Дяченка є динамічною структурою, де техніка як гнучкий інструмент відкриває простір для інтелектуальної інтерпретації. Провідний фактор стабільності вокального апарату за О. Дяченком – специфічна затримка фази вдиху («продих»), що забезпечує еталонне legato та тембральну мобільність у творах різних стилів. Педагогічна стратегія митця, побудована на ієрархії інструментального, інтелектуального та психофізичного рівнів, переміщує вектор відповідальності на самосвідомість студента. Перехід від зовнішньої технічної ефектності до внутрішньої змістовної глибини встановлює пріоритет індивідуальності як мірила виконавського рівня.
Посилання
Antoniuk, V. (2025). Poetics of singing. Bykhun V. Publisher [in Ukrainian].
Antoniuk, V. (2001). Ukrainian vocal school: ethnoculturological aspect. Ukrainian Idea [in Ukrainian].
Volodymyr Tymokhin: “Do not stop on the way”. (1979). Theatre and Concert Kyiv, 12, 8–10 [in Ukrainian].
Diachenko, O., Semenenko, I., & Merezhko, Yu. (2025). Formation of performance mastery of future vocal artists in the process of professional training. Perspectives and innovations of science. “Pedagogy” Series, 5(51), 579–588 [in Ukrainian].
Kucherenko, L. (2005, March 25). A voice that rings with love. Khreshchatyk, 43 [in Ukrainian].
Mykysha, M. (1971). Practical foundations of vocal art. Musical Ukraine [in Ukrainian].
Oleksandr Diachenko: “Singing is a cross to the end”. (2000, February 26). Government Courier, 37 [in Ukrainian].
Stanishevskyi, Yu. (2002). National Academic Opera and Ballet Theater of Ukraine named after Taras Shevchenko: history and modernity. Musical Ukraine [in Ukrainian].
Shuliar, O. (2012). History of vocal art. Part II. Ivano-Frankivsk [in Ukrainian].
Sear, J. (2024). Modern vocal pedagogy: Investigating a potential curricular framework for training popular music singing teachers. Journal of Popular Music Education, 8 (Contemporary Commercial Music Vocals), 239–254. https://doi.org/10.1386/jpme_00105_1 [in English].
Iftene, L. (2023). A Vocal approach of the Bel Canto tenors. Bulletin of the Transilvania University of Braşov. Series VIII: Performing Arts, 16 (65), 2, 41–50. https://doi.org/10.31926/but.pa.2023.16.65.2.5 [in English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
