КОГНІТИВНІ ІННОВАЦІЇ КУЛЬТУРИ ЯК РИЗИК ПОСТКУЛЬТУРНОЇ СТАГНАЦІЇ

Abstract

Мета статті полягає у дослідженні кризових процесів світової посткультури, що тривають від минулого сторіччя, охоплюючи навіть освітні системи вищих навчальних закладів; та визначенні небезпеки тих культуріндустріальних інтенцій модернізації художньої свідомості, де творчі особистості перетворюються на сервільну номенклатуру ринкових стратегій культуріндустрії. Методологія: поширена в гуманітарних науках від 1970-х років методологія структурно-типологічного аналізу культурно-мистецьких явищ синтезується із полісистемним транс-дисціплінарним методом «світосистемного аналізу» І. Валлерстайна. Наукова новизна: уникаючи пасток реїфікованої логіки постмодернізму, автор обговорює тривожну ситуацію в культурі й мистецтві, що склалася як наслідок глобальної культурної інверсії, спровокованої техніко-технологічним проривом людства, що призвело до заперечення традиційних духовних цінностей, заміщенню їх концептами розсудку. Спираючись на значний корпус критики явищ посткультури західними та вітчизняними аналітиками, автор доводить помилковість відмови сучасних гуманітарних теорій та практик від традицій естетичного досвіду минулого, що культивується теперішніми contemporary інноваціями в планетарному масштабі. Висновки. Задля подолання глобальної культурно-мистецької кризи необхідне критичне ставлення до стратегій десакралізованої логомахії, що страждає на інформаційну лихоманку, адже інформація не є умовою естетичного досвіду, а наслідування технорозуму руйнує творчі інтенції. Тому більшість проектів сучасного мистецтва, будучи цікавими маніфестаціями соціальних, політико-економічних проблем суспільства, не мають відношення до трансцендентно-чуттєвої царини мистецтва