КОГНІТИВНІ ІННОВАЦІЇ КУЛЬТУРИ ЯК РИЗИК ПОСТКУЛЬТУРНОЇ СТАГНАЦІЇ

Автор(и)

  • Марина Протас

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2019.191803

Анотація

Мета статті полягає у дослідженні кризових процесів світової посткультури, що тривають від минулого сторіччя, охоплюючи навіть освітні системи вищих навчальних закладів; та визначенні небезпеки тих культуріндустріальних інтенцій модернізації художньої свідомості, де творчі особистості перетворюються на сервільну номенклатуру ринкових стратегій культуріндустрії. Методологія: поширена в гуманітарних науках від 1970-х років методологія структурно-типологічного аналізу культурно-мистецьких явищ синтезується із полісистемним транс-дисціплінарним методом «світосистемного аналізу» І. Валлерстайна. Наукова новизна: уникаючи пасток реїфікованої логіки постмодернізму, автор обговорює тривожну ситуацію в культурі й мистецтві, що склалася як наслідок глобальної культурної інверсії, спровокованої техніко-технологічним проривом людства, що призвело до заперечення традиційних духовних цінностей, заміщенню їх концептами розсудку. Спираючись на значний корпус критики явищ посткультури західними та вітчизняними аналітиками, автор доводить помилковість відмови сучасних гуманітарних теорій та практик від традицій естетичного досвіду минулого, що культивується теперішніми contemporary інноваціями в планетарному масштабі. Висновки. Задля подолання глобальної культурно-мистецької кризи необхідне критичне ставлення до стратегій десакралізованої логомахії, що страждає на інформаційну лихоманку, адже інформація не є умовою естетичного досвіду, а наслідування технорозуму руйнує творчі інтенції. Тому більшість проектів сучасного мистецтва, будучи цікавими маніфестаціями соціальних, політико-економічних проблем суспільства, не мають відношення до трансцендентно-чуттєвої царини мистецтва

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-08-28

Номер

№ 3 (2019)

Розділ

Мистецтвознавство

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.