ТЕОРІЯ КОМПОЗИЦІЇ У МУЗИЧНОМУ МИСТЕЦТВІ: СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ

Автор(и)

  • Tetiana Kablova доцент Київського університету ім. Бориса Грінченка, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2017.138596

Ключові слова:

композиція, музична форма, структура, трансмірність, музичні універсалії

Анотація

Мета роботи. У статті розглядається композиція музичних форм як теоретична проблема, що передбачає аналіз поняття композиції музичного мистецтва, ступеню його вивчення та ролі в мистецтві ХХ століття. Методологія дослідження. Використані компаративний та історичний методи. Також специфіка теми зумовлює використання контекстного та систематичного методів, що дає змогу виявити і проаналізувати феномен компози- ції як частини культурно-історичного процесу. Наукова новизна полягає у систематизації теоретичних праць що- до поняття композиція. Композиція у мистецтві завжди є конструкцією для розуміння "основи" музичного твору, а поняття "основи" майже завжди пов'язане з поняттям композиції, яке є відображенням внутрішньої структури. Саме це дає змогу розкрити реальну логіку композиційної будови, що асоціюється з виразом ідей і формуванням базової цілісності твору. На основі концепції О. Коблякова з трансмірності в історії та жанрах мистецтва розроблено теорію про трансмірні прояви в музичній композиції, основною особливістю якої є те, що вони проявляється на макро- і мікрорівні композицій, повторюють те саме значення на різних масштабних рівнях. Висновки. Композиція – це трансмірна система принципів, які призводять до творення цілого, які водночас не розчиняються повністю, а у своєму розвитку якісно доповнюють один одного.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-05-18

Номер

№ 1 (2017)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.