ТЕОРІЯ КОМПОЗИЦІЇ У МУЗИЧНОМУ МИСТЕЦТВІ: СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ

Автор(и)

  • Tetiana Kablova доцент Київського університету ім. Бориса Грінченка, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2017.138596

Ключові слова:

композиція, музична форма, структура, трансмірність, музичні універсалії

Анотація

Мета роботи. У статті розглядається композиція музичних форм як теоретична проблема, що передбачає аналіз поняття композиції музичного мистецтва, ступеню його вивчення та ролі в мистецтві ХХ століття. Методологія дослідження. Використані компаративний та історичний методи. Також специфіка теми зумовлює використання контекстного та систематичного методів, що дає змогу виявити і проаналізувати феномен компози- ції як частини культурно-історичного процесу. Наукова новизна полягає у систематизації теоретичних праць що- до поняття композиція. Композиція у мистецтві завжди є конструкцією для розуміння "основи" музичного твору, а поняття "основи" майже завжди пов'язане з поняттям композиції, яке є відображенням внутрішньої структури. Саме це дає змогу розкрити реальну логіку композиційної будови, що асоціюється з виразом ідей і формуванням базової цілісності твору. На основі концепції О. Коблякова з трансмірності в історії та жанрах мистецтва розроблено теорію про трансмірні прояви в музичній композиції, основною особливістю якої є те, що вони проявляється на макро- і мікрорівні композицій, повторюють те саме значення на різних масштабних рівнях. Висновки. Композиція – це трансмірна система принципів, які призводять до творення цілого, які водночас не розчиняються повністю, а у своєму розвитку якісно доповнюють один одного.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-05-18

Номер

№ 1 (2017)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.