ДАВНЬОРУСЬКИЙ СТИЛЬ: ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ЕЛЛІНІСТИЧНИХ ТА ВІЗАНТІЙСЬКИХ ТРАДИЦІЙ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2018.147209Ключові слова:
домонгольська архітектура, давньоруський стиль, монументальне будівництво, соборний проект, місцеві традиції, хрестатий стовп.Анотація
Мета статті - спростувати думку, що поширилася в літературі з 50-х років ХХ століття щодо давньорусь-кого стилю як спадкоємця традицій столичної візантійської архітектури, коли відмінності від константинопольської архітектури часто трактувалися як самобутні риси давньоруської архітектури. Методологія дослідження ґрунтується на порівняльно-історичному аналізі, а також на методах семіотики й герменевтики. Наукова новизна полягаєв обґрунтуванні точки зору, що джерелом походження монументальної архітектури Київської Русі була архітектура провінцій Візантії, яка суттєво відрізнялася від столичної. Самобутній давньоруський стиль – це не стиль величезних монументально-важкуватих соборів з позакомарним завершенням, а оформляється він тільки у кінці ХІІ століття в творчості Милонєгі з його підвищеною пірамідальністю як внутрішніх інтер’єрів, так і фасаду, декоративністю. Витоки його не в дерев'яному народному зодчестві, а загальних тенденціях розвитку світової архітектури. Висновки. Формування й трансформація давньоруського стилю відбувалася діалозі із світовими тенденціями, під впливом готикий ренесансу в ХІУ-ХУ століттях в західних землях України.Посилання
Асеев Ю.С. Архитектура древнего Киева. К., 1982.
Архипова Е.И. Резной камень в архитектуре древнего Киева: Конец Х — первая половина ХІІІ в. К., 2005.
Баталов А. Л. Введение // ДРИ: Идея и образ. Опыты изучения византийского и древнерусского ис-кусства. М., 2009.
Комеч А.И. Древнерусское зодчество конца X - начала XII в. Византийское наследие и становление самостоятельной традиции. М., 1987.
Раппопорт П.А. Архитектура средневековой Руси. Избранные статьи. К 100-летию со дня рождения. — СПб. : Лики России, 2013.
Штендер Г.М. Трехлопастные покрытия церкви Спаса на Берестове: (К вопросу о художественном образе храмов второй половины XI — начала XII в.) // ПКНО, 1980. Л., 1981. С. 534–544.
Ричков П., Луц В. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. К., 2002.
Aseev, Yu.S. (1982). Architecture of ancient Kyiv. Kyiv [in Russian].
Arkhipova, Ye.I. (2005). The carved stone in the architecture of ancient Kiev: The end of X - the first half of the ХІІІ century. Kyiv [in Russian].
Batalov, A. L. (2009). DRI: The idea and image. Experiments in the study of Byzantine and Old Russian art. Introduction. Moscow [in Russian].
Komech, A.I. (1987). Old Russian architecture of the end of X - beginning of the XII century. Byzantine heritage and the formation of an independent tradition. Moscow [in Russian].1987.
Rappoport, P.A. (2013). The architecture of medieval Russia. Selected articles. To the 100th anniversary of the birth. St. Petersburg: Liki Rossii [in Russian].
Shtender, G.M. (1981). Three-lobed coverings of the Church of the Savior on Berestov: (To the question of the artistic image of the temples of the second half of the XI - the beginning of the XII century.) PKNO, 1980. Lenin-grad, 1981 [in Russian].
Rychkov, P., & Luc, V. (2002). Architectural-mystical spadshchina of Ostrozjkyj’s princes. Kyiv [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
