Дистанційне навчання як засіб розвитку самоорганізації студентів

Анотація

Фахівець XXI століття – це людина, яка вільно володіє сучасними інфор­маційними технологіями, здатна працювати самостійно (розвинуті на­вички самоорганізації та саморегуляції) та готова постійно підвищува­ти й удосконалювати свій професійний рівень упродовж усього життя.

Метою статті є теоретико-методологічний аналіз можливостей дистанційного навчання в активізації та розвитку навичок самооргані­зації в навчально-пізнавальній діяльності студентів.

Для реалізації поставленої мети використано систему загальнона­укових методів і прийомів наукового пізнання – аналіз, синтез, порівнян­ня, класифікація, систематизація й індуктивне узагальнення релевант­них до теми та мети дослідження теоретичних даних, які поєднали на­уково-категорійний аналіз понять «дистанційна освіта», «самоорганіза­ція» та «навчально-пізнавальна діяльність», установлення родо-видових зв’язків і ретроспективний аналіз наукових джерел.

Результати дослідження. Залучення студентів до самостійної ро­боти забезпечує розвиток особистості студента, що проявляється у формуванні таких якостей, як здатність до самоорганізації пізнаваль­ної діяльності, творчого пошуку і поглиблення набутих знань, способів їх застосування; уміння висувати гіпотезу, визначати мету роботи, шу­кати альтернативні засоби і способи вирішення завдань, систематизу­вати, узагальнювати результати, представляючи кінцевий результат. Ці вміння найкраще відображаються у самостійному виборі власних дій і плануванні їх у часі (самоорганізації).

До механізмів, здатних активізувати і стимулювати розвиток на­вички самоорганізації у студентів, нами віднесені: цілепокладання, усві­домлений характер пізнання, позитивне підкріплення щодо результатів навчання, планування часу, залучення до активних методів навчання, взаємоперевірка та самооцінка набутих знань і навичок, залучення сту­дентів до коригування дистанційних курсів.

Узагальнюючи різні наукові точки зору, ми дійшли висновку, що само­організація – це процес свідомої роботи над собою (через цілепокладання, планування, аналіз і критичне мислення, самооцінку і самоконтроль) із метою подальшого самовдосконалення.

Аналіз літератури показав, що застосування дистанційних форм навчання сприяє підвищенню творчого й інтелектуального потенціалу студента, підтримує інтерес і самомотивацію до навчання за рахунок самоорганізації, пізнавальної активності, саморегуляції, формування вміння самостійно приймати відповідальні рішення.