Дистанційне навчання як засіб розвитку самоорганізації студентів
DOI:
https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-49.60-83Ключові слова:
дистанційне навчання, навчально-пізнавальна діяль- ність, планування, цілепокладання, самоосвіта, самоорганізація, самостійне навчання, самоконтроль.Анотація
Фахівець XXI століття – це людина, яка вільно володіє сучасними інформаційними технологіями, здатна працювати самостійно (розвинуті навички самоорганізації та саморегуляції) та готова постійно підвищувати й удосконалювати свій професійний рівень упродовж усього життя.
Метою статті є теоретико-методологічний аналіз можливостей дистанційного навчання в активізації та розвитку навичок самоорганізації в навчально-пізнавальній діяльності студентів.
Для реалізації поставленої мети використано систему загальнонаукових методів і прийомів наукового пізнання – аналіз, синтез, порівняння, класифікація, систематизація й індуктивне узагальнення релевантних до теми та мети дослідження теоретичних даних, які поєднали науково-категорійний аналіз понять «дистанційна освіта», «самоорганізація» та «навчально-пізнавальна діяльність», установлення родо-видових зв’язків і ретроспективний аналіз наукових джерел.
Результати дослідження. Залучення студентів до самостійної роботи забезпечує розвиток особистості студента, що проявляється у формуванні таких якостей, як здатність до самоорганізації пізнавальної діяльності, творчого пошуку і поглиблення набутих знань, способів їх застосування; уміння висувати гіпотезу, визначати мету роботи, шукати альтернативні засоби і способи вирішення завдань, систематизувати, узагальнювати результати, представляючи кінцевий результат. Ці вміння найкраще відображаються у самостійному виборі власних дій і плануванні їх у часі (самоорганізації).
До механізмів, здатних активізувати і стимулювати розвиток навички самоорганізації у студентів, нами віднесені: цілепокладання, усвідомлений характер пізнання, позитивне підкріплення щодо результатів навчання, планування часу, залучення до активних методів навчання, взаємоперевірка та самооцінка набутих знань і навичок, залучення студентів до коригування дистанційних курсів.
Узагальнюючи різні наукові точки зору, ми дійшли висновку, що самоорганізація – це процес свідомої роботи над собою (через цілепокладання, планування, аналіз і критичне мислення, самооцінку і самоконтроль) із метою подальшого самовдосконалення.
Аналіз літератури показав, що застосування дистанційних форм навчання сприяє підвищенню творчого й інтелектуального потенціалу студента, підтримує інтерес і самомотивацію до навчання за рахунок самоорганізації, пізнавальної активності, саморегуляції, формування вміння самостійно приймати відповідальні рішення.
Посилання
Авшенюк Н. М., Kудін В. O., Oгієнкo O. I., Постригач Н. O., Пуховська Л. П. Модернізація педагогічної освіти в європейському та євро¬атлантичному освітньому просторі: монографія. Київ : Педагогіч¬на думка, 2011. 232 c.
Андрущенко В. П., Кудін А. П. Засоби дистанційного електронного навчання і педагогічні технології. Вісник академії дистанційної освіти. 2004. № 2. С. 2–5.
Биков В. Ю. Сучасні завдання інформатизації освіти. Інформацій¬ні технології і засоби навчання. 2010. № 1 (15). URL : http:// journal.iitta.gov.ua.
Гурьев С. В. Современное дистанционное обучение: монография. Москва : РУСАЙНС, 2018. 118 с.
Журавська Л. М. Концептуальні умови управління самостійною ро¬ботою студентів у вищих закладах освіти. Освіта і управління. 1999. № 2. С. 105–115.
Занюк С. С. Психологія мотивації. Київ : Либідь, 2002. 304 с.
Зимняя И. А. Педагогическая психология. Москва : Логос, 2003. 384 с.
Ишков А. Д. Связь компонентов самоорганизации и личностных ка¬честв студентов с успешностью в учебной деятельности: дисс. … канд. психол. наук: 19.00.07. Москва, 2004. 202 с.
Коган Г. В. Формирование мотивации и самоорганизации учебной дея¬тельности студентов при изучении курса педагогики: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.01. Мурманск : Доброхот, 2004. 146 с.
Корсунська Н. О., Мельничук Л. Ю., Мельничук О. В., Хоменкова Л. Ю. Психолого-педагогічні методи розвитку творчого мислення для студентів ВНЗ. Наукові записки [Ніжинського державного уні¬верситету ім. Миколи Гоголя]. Серія: Психолого-педагогічні нау¬ки. 2018. № 3. С. 108–116.
Кремень В. Г. Філософія освіти ХХІ століття. Урядовий кур’єр. 2003. № 23. С. 7–10.
Кухаренко В. М., Сиротенко Н. Г. Вплив дистанційної форми навчання на культуру особистості. Зб. наук. праць Науково-дослідного інституту українознавства. Київ, 2006. Т. 11. C. 119–130.
Лещенко М. П. Педагогічна реальність в умовах інформаційного соці¬уму. Інформаційні технології і засоби навчання. 2009. № 5 (13). URL : http://journal.iitta.gov.ua.
Львович В. А. Формирование приемов самоорганизации учебной дея¬тельности учащихся старших классов: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.01. Москва : Владос, 2000. 186 с.
Онуфрієва Л. А., Дідик Н. М., Чеканська О. М. Психологічні особли¬вості використання студентами інтернет-простору. Інформаційні технології і засоби навчання. 2019. Т. 74. № 6. C. 250–265. URL : https://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/2568.
Петровский В. А. Личность в психологии: парадигма субъектности. Ростов-на-Дону : Феникс, 1996. 512 с.
Полат Е. С., Бухаркина М. Ю., Моисеева М. В. Теория и практика дис¬танционного обучения. Москва : Академия, 2004. 416 с.
Рыбакова Н. Н. Педагогическое управление развитием самоорганиза¬ции подростков в процессе обучения: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.01. Омск, 2004. 205 с.
Самолюк Н., Швець М. Актуальність і проблемність дистанційного нав¬чання. Нова педагогічна думка. 2013. № 1.1. С. 193.
Устинова Я. О. Формирование умений самоорганизации и самоконтроля учебной деятельности у студентов вузов: дис. … канд. пед. наук: 13.00.08. Челябинск, 2000. 191 с.
Хуторской А. Дистанционное обучение и его технологии. Компьютер¬ра. 2002. № 36. С. 26–30.
Шуневич Б. Етапи трансформування дистанційного курсу в навчаль¬но-методичний комплекс дисципліни. Педагогіка і психологія професійної освіти. 2017. № 2. С. 7–15.
Boyd, G. (1993). A theory of distance education for the cyberspace era. D. Keegan (Ed.). Theoretical principles of distance education, (pp. 234–253). London : Routledge.
Delling, R. M. (1987). Towards a theory of distance education. ICDE Bul¬letin, 13, 21–25.
Garrison, D. R. (1989). Understanding distance education: A framework for the future. London : Routledge.
Keegan, D. (1990). Foundations of distance education (2nd ed.). London : Routledge.
Moore, M. G. (1973). Toward a theory of independent learning and teaching. The Journal of Higher Education, XLIV (9).
Rumble, G. (1989). The role of distance education in national and in¬ternational development: An overview. Distance Education, 10 (1), 83–107.
Simonson, M., Smaldino, S., Albright, M., & Zvacek, S. (2003). Teaching and learning at a distance: Foundations of distance education. New York : Merrill Prentice Hall.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).
Автор публікації зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.
Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:
- персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Але в усіх випадках обов’язковою є наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.