Особистісні смисли у висловлюваннях дітей дошкільного віку

Автор(и)

  • Тетяна Кириченко ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», м. Переяслав, Україна https://orcid.org/0000-0002-6845-0628

DOI:

https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-49.131-151

Ключові слова:

мовленнєва діяльність, мовна особистість, діалогіч¬не мовлення, міжособистісна мовленнєва комунікація, смисл, розповідь.

Анотація

Здійснено спробу методами співставлення, узагальнення результатів аналізу наукових положень виокремити деякі процесуальні та змістовні характеристики особистісного смислу у висловлюваннях дошкільників задля означення інтеграційних перспектив оптимізації особистісного розвитку дитини, що стало метою статті.

Проведено науково-категорійний аналіз розуміння поняття осо­бистісного смислу та чинників, що впливають на його становлення. Показано взаємозв’язок і взаємообумовленість особистісного смислу в мовленнєвій діяльності дошкільників. За результатами дослідження вка­зано на те, що індивідуальні особливості особистості проявляються у мовленнєвому висловлюванні як продукт мовленнєвої діяльності у таких характеристиках: 1) власне лінгвістичних (мовно-мовленнєвих і змістов­но-смислових); 2) психологічних (мотиваційних, когнітивних, емоційних, продуктивно-результативних). Із точки зору сучасної психолінгвісти­ки розглянуто особливості особистісного смислу у висловлюваннях до­шкільників як багатовимірного процесу, в якому визначальними є струк­тури індивідуального досвіду, що характеризуються суб’єктивним зміс­том. Зазначено, що висловлювання є різновидом мовлення й відноситься до розповідей, у яких висвітлюється послідовність подій. Констатовано, що дитина дошкільного віку набуває особистісного смислу, пізнаючи чи переживаючи різноманітну інформацію, життєві ситуації, сукупність обставин соціальної міжособистісної взаємодії.

На підставі теоретичного аналізу доведено, що актуалізація особи­стісного смислу у висловлюваннях дітей дошкільного віку обумовлюєть­ся: а) інтеракцією; б) діалогічним мовленням; в) інтенціональною органі­зацією висловлювання і його підтексту; на основі яких можна визначити умови формування особистісних смислів у дошкільному дитинстві та специфіку їх вираження дошкільниками у мовленнєвих розповідях. Обґрун­товано доцільність застосування інтерактивного підходу в інтерпре­тації усних висловлювань дошкільників у ситуаціях повсякденного жит­тя у міжособистісній мовленнєвій комунікації.

Зроблено висновок, що прояви особистісного смислу в дитячому мовленні є основним маркером міжособистісної мовленнєвої комунікації, яка розглядається нами як смислова взаємодія її суб’єктів, що передбачає наявність таких мовленнєвих здатностей, як говоріння й аудіювання, функціональною одиницею яких є висловлювання, що нерозривно пов’яза­не з лексико-семантичними значеннями слова.

Біографія автора

Тетяна Кириченко, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», м. Переяслав

Кандидат психологічних наук, доцент

Посилання

Артемьева Е. Ю. Основы психологии субъективной семантики. Москва : Смысл, 1999. 352 с.

Бахтин М. М. К философии поступка: собр. соч. в 7 т. Т. 1. Москва : Русские словари, 2003. С. 7–68.

Библер В. С. Михаил Михайлович Бахтин, или Поэтика и культура. Москва : Прогресс, 1991. 176 с.

Выготский Л. С. Мышление и речь. Москва : Лабиринт, 2001. 368 с.

Дженкинс Пегги Дж. Воспитание духовности у детей. Москва : ООО Издательский дом «София», 2004. 224 с.

Зачесова И. А. Интенциональная организация семейного бытового дис¬курса и взаимоотношения собеседников. Языковое сознание: пара¬дигмы исследования. Москва – Калуга : Эйдос, 2007. С. 297–317.

Калмикова Л. О. Про стан розвитку мовлення як діяльності у дітей п’яти років. Психолінгвістика. Психолингвистика. Psycholinguistics. 2016. Вип. 19 (1). С. 84–97.

Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность. Москва : Наука, 1987. 263 с.

Леонтьев А. Н. Избранные психологические произведения: собр. соч. в 2-х т. Т. 1. Москва : Педагогика, 1983. 391 с.

Леонтьев Д. А. Психология смысла. Природа, строение и динамика смысловой реальности. Москва : Смысл, 2003. 487 с.

Седов К. Ф. Дискурс и личность. Эволюция коммуникативной компе¬тенции. Москва : Лабиринт, 2004. 317 с.

Степанов Ю. С. В трехмерном пространстве языка. Москва : Наука, 1985. 259 с.

Ушакова Т. Н. Узловые проблемы раннего речеязыкового развития ре¬бенка. Речь ребенка: проблемы и решения / под ред. Т. Н. Уша¬ковой. Москва : Изд-во «Институт психологии РАН», 2008. С. 13–19.

Флоренская Т. А. Диалог в практической психологии: наука о душе. Москва : ВЛАДОС, 2001. 208 с.

Фрейберга И. Факторы формирования личностного смысла литератур¬ного произведения в дошкольном возрасте. Психолінгвістика. Психолингвистика. Psycholinguistics. 2011. Вип. 7. С. 72–79.

Шахнарович А. М. Детская речь в зеркале психолингвистики. Москва : ИЯЗ РАН, 1999. 165 с.

Щедровицкий Г. П. Избранные труды. Москва : Изд-во «Школы куль¬турной политики», 1995. 800 с.

Юрьева Н. М. Механизмы онтогенеза связной речи: динамическая ти¬пология устного повествования на дошкольной ступени (по мате¬риалам эксперимента). Очерки по синтаксису связной речи / отв. ред. В. А. Виноградов. Москва : Ключ-С, 2013. С. 96–136.

Applebee, A. N. (1978). The child’s concept of story. Ages two to seven¬teen. Chicago – London. 97 р.

Bruner, J. S. (2004). Life as narrative. Social research, 71 (3), 691–710.

Tomasello, M. (2008). Origins of human communication. Cambridge, Lon¬don : MIT Press. 393 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-05-27

Як цитувати

Кириченко, Т. (2020). Особистісні смисли у висловлюваннях дітей дошкільного віку. Збірник наукових праць "Проблеми сучасної психології", (49), 131–151. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-49.131-151