Психологічна компетентність викладача як передумова ефективної розвивальної взаємодії зі студентами

Автор(и)

  • Оксана Фурман (Гуменюк) Тернопільський національний економічний університет, м. Тернопіль, Україна https://orcid.org/0000-0002-7082-9717
  • Андрій Гірняк Тернопільський національний економічний університет, м. Тернопіль, Україна https://orcid.org/0000-0003-3854-4866

DOI:

https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-50.236-266

Ключові слова:

модульно-розвивальна система, психологічна ком¬петентність, розвивальна взаємодія, соціально-психологічний експери¬мент, етапи навчального модуля, самоактуалізована особистість.

Анотація

Мета статті – теоретично обґрунтувати й емпірично довести, що рівень психологічної компетентності викладачів-дослідників значно впливає на якість організації та ефективність повноцінної розвивальної взаємодії зі студентами в умовах сучасного ЗВО.

Методи. У ході дослідження автори послуговувалися теоретичними способами пізнання (критичний аналіз, теоретичний синтез, ранжування, абстрагування, критеріальне порівняння, методологічне узагальнення, теоретичне моделювання тощо), а також емпіричними методами фіксації фактологічних даних (закрите анкетування, психолого-педагогічний експеримент, психодіагностичні методики: опитувальник А. Фурмана «Хто підніме папірець?», самоактуалізаційний тест (САТ) Е. Шострома тощо). В експерименті, котрий тривав із вересня 2017 по вересень 2019 рр., взяли участь 65 викладачів і 511 студентів бакалаврату (I–IV курсів) юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету (ТНЕУ).

Результати дослідження. Окреслено актуальні завдання й інноваційні шляхи вдосконалення психологічної підготовки викладачів сучасних ЗВО, зокрема розкрито авторський досвід реалізації програми підготовки викладача-психолога-дослідника (690 год.), що супроводжується нарощуванням експериментальних умов у інноваційній діяльності педагогічного колективу; охарактеризовано пʼять груп експериментальних змін (нововведень), що спричинили позитивну перебудову внутрішнього світу педагогів-дослідників; експериментально відстежено динаміку зростання психологічної компетентності викладачів юридичного факультету ТНЕУ за два роки фундаментального експерименту; емпірично обґрунтовано зростання сукупного коефіцієнта самоактуалізації педагогів-дослідників за 13-ма шкалами вимірювання. Одержані кількісні показники наочно переконують у тому, що за два роки фундаментального експериментування суттєво зросли як сумарний показник коефіцієнта самоактуалізації педагогічного колективу факультету (від 43,2% до 48,8%), так і його структурні складові (контактність – 9%, самоприйняття – 7,7%, гнучкість поведінки – 7,5%, синергійність – 7,3%, сенситивність – 6,2%, спонтанність – 6,0% тощо). Особливо позитивним є факт посилення тенденцій до самореалізації викладачів за базовими шкалами – часової компетентності й підтримки, сумарне зростання котрих становить 15,6%.

Висновки. Модульно-розвивальна система навчання має низку переваг, порівняно з класичною академічною системою. Зокрема, вона уможливлює підготовку викладача до професійної діяльності з психолого-педагогічним змістом актуального освітнього процесу й за допомогою відповідних технологій дає змогу ґрунтовніше втілювати в практику сучасного ЗВО полірівневу розвивальну взаємодію зі студентами. Ефективність останньої першочергово залежить від психологічної грамотності викладача, гуманізації завдань, змісту і стилю освітньої діяльності й утілення оригінальних технологій ведення цілісного модульно-розвивального процесу. Якісно вищої професійно-психологічної підготовки викладача можна домогтися, коли центром навчального процесу є не зміст предмета, а взаємодія наставника і студента, яка не лише гуманізує освітнє середовище, а й передбачає зміну власної позиції кожного субʼєкта актуальних взаємин. При цьому інтегральним психометричним показником розвитку культури і функціональної грамотності викладачів-дослідників є коефіцієнт самоактуалізації, зростання якого вказує на суттєве розширення меж конструктивного вияву свободи, альтруїзму, творчості, самоповаги, взаєморозуміння і взаємоприйняття особистостей в індивідуально зорієнтованому освітньому процесі.

Біографії авторів

Оксана Фурман (Гуменюк), Тернопільський національний економічний університет, м. Тернопіль

Доктор психологічних наук, професор, професор кафедри психології та соціальної роботи

Андрій Гірняк, Тернопільський національний економічний університет, м. Тернопіль

Кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології та соціальної роботи

Посилання

Амонашвили Ш. А. Размышления о гуманной педагогике. Москва : Издательский дом Шалвы Амонашвили, 1996. 494 с.

Андрєєв В. Педагогічна взаємодія викладачів коледжу мистецького напрямку. Social work and education. 2019. № 6 (1). С. 80–86.

Бабанский Ю. К. Избранные педагогические труды: науч. изд. / сост. М. Ю. Бабанский. Москва : Педагогика, 1989. 560 с.

Бех І. Акценти мистецької творчості та виховання особистості. Естетика і етика педагогічної дії. 2012. Вип. 3. С. 38–43.

Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: наук.-метод. посіб. Київ : ІЗМН, 1998. 204 с.

Біблер В. Діалог культур. Філософія. Психологія і суспільство. 2015. № 3. С. 117–118.

Братусь Б. С. К проблеме человека в психологии. Вопросы психологии. 1997. № 5. С. 3–19.

Бригадир М. Б. Організаційно-діяльнісні ігри в системі підготовки фахівців-професіоналів. Проблеми емпіричних досліджень в психології. Київ : Гнозис, 2013. Вип. 7. С. 433–438.

Брушлинский А. В. Психология субъекта. Санкт Петербург : Алетейя, 2003. 272 с.

Бугерко Я. М. Психологічна динаміка розгортання рефлексивних процесів у модульно-розвивальному освітньому циклі: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. Одеса, 2009. 255.

Булах І. С., Долинська Л. В. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів: навч.-метод. посіб. Київ : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2002. 114 с.

Велитченко Л. К. Педагогічна взаємодія як аналогова модель психологічного супроводу. Науковий вісник Південноукраїнського націо нального педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. 2013. № 7–8. С. 136–145.

Гірняк А. Н. Психологічна діагностика міжособистісної взаємодії засобами соціометричного опитування. Психологія і суспільство. 2019. № 3–4. С. 138–147.

Гірняк А. Психологічний аналіз і систематика стилів освітньої взаємодії. Психологія і суспільство. 2018. № 1–2. С. 118–126.

Гірняк Г., Гірняк А. Принципи психологічного проектування змісту і структури навчально-книжкових комплексів для студентів ВНЗ. Психологія і суспільство. 2014. № 1. С. 91–106.

Гозман Л. Я., Кроз М. В., Латинская М. В. Самоактуализационный тест. Москва : Роспедагентсов, 1995. 44 c.

Гуменюк О. Є. Модульно-розвивальне навчання: соціально-психологічний аспект / за ред. А. В. Фурмана. Київ : Школяр, 1998. 112 с.

Гуменюк О. Інноваційно-психологічний клімат як об’єкт теоретико-методологічного аналізу. Психологія і суспільство. 2007. № 1. С. 86– 108.

Демків В. Г. Психологічні особливості розвитку творчого мислення у майбутніх дизайнерів. Науковий огляд. 2019. Т. 6, № 59. С. 111– 127.

Зязюн І. А. Освітні парадигми та педагогічні технології у вимірах філософії освіти. Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія: Педагогічні науки. 2011. Вип. 1.33. С. 22–27.

Каленський А. А. Етика та мораль в діяльності майбутніх викладачів вищих навчальних закладів. Вісник Національного університету оборони України. 2013. Вип. 5. С. 38–42.

Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении: книга для учителя. Москва : Просвещение, 1987. 190 с.

Костін Я. Умови модульно-розвивальної взаємодії вчителя і учнів засобами інноваційного забезпечення. Психологія і суспільство. 2007. № 2. С. 57–68.

Леонтьев А. А. Психология общения. 2-е изд., испр. и доп. Москва : Смысл, 1997. 365 с.

Матвієнко О. В. Теоретичні аспекти забезпечення педагогічної взаємодії у навчально-виховному процесі школи. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. 2010. № 3. С. 3–8.

Надвинична Т. Л. Розвиток аналітико-синтетичної діяльності майбутніх соціальних працівників за допомогою системи навчальних проблемно-евристичних задач. Вісник Національної академії Дер жавної прикордонної служби України. Серія: Психологічні науки. 2012. Вип. 3.

Педагогічна комунікація та ідентичність педагога: монографія / Г. О. Балл та ін.; за наук. ред. В. Л. Зливкова. Київ : Педагогічна думка, 2011. 160 с.

Ребуха Л. Історіогенез соціогуманітарної експертизи. Вітакультурний млин. 2011. Мод. 10. С. 34–37.

Ревасевич І. С. Особистісна адаптованість як багатопараметричне психодуховне утворення. Психологія і суспільство. 2018. № 3–4. С. 132–145.

Рибалка В. В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників: монографія / за ред. Г. О. Балла. Київ : Деміур, 1998. 160 с.

Рогов Е. И. Психология общения. Москва : Владос, 2004. 336 с.

Роджерс К. Клиент-центрированная психотерапия. Теория, современная практика и применение / пер. с англ. Т. Рожковой; под. ред. С. Римского. Москва : Психотерапия, 2007. 560 с.

Скрипник М. Вступ до теорії інтерактивних технологій післядипломного навчання. Післядипломна освіта в Україні. 2012. № 2. С. 87– 91.

Фурман А. А. Ціннісно-орієнтаційні чинники особистісного розвитку майбутніх психологів: автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. Одеса, 2009. 20 с.

Фурман А. В., Гірняк Г. С., Козлова Т. В. Проектування змісту і структури електронного навчально-книжкового комплексу для учнів початкової школи. Вітакультурний млин. 2014. Модуль 16. С. 29–39.

Фурман А. В. Методологічна рефлексія генезису поняття про змістовий модуль. Вітакультурна методологія: антологія. До 25-річчя наукової школи професора А. В. Фурмана: колективна монографія. Тернопіль : ТНЕУ, 2019. С. 330–349.

Фурман А. В. Модульно-розвивальне навчання: принципи, умови, забезпечення: монографія. Київ : Правда Ярославичів, 1997. 340 с.

Фурман А. Розвивальна діагностика психологічної грамотності педагога. Тест «Хто підніме папірець?». Психологія і суспільство. 2002. № 1 (7). С. 119–153.

Фурман (Гуменюк) О. Є. Теорія і методологія інноваційно-психологічного клімату загальноосвітнього закладу: монографія. Ялта – Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. 340 с.

Фурман О. Є. Психологічні параметри інноваційно-психологічного клімату загальноосвітнього навчального закладу: дис. … д-ра психол. наук: 19.00.07. Одеса, 2015. 467 с.

Шандрук С. К. Організаційно-діяльнісна гра як засаднича умова і чинник розвитку професійних творчих здібностей і креативності майбутніх психологів. Вісник Національного університету оборони України. Київ : НУОУ, 2015. Вип. 2 (45). С. 291–300.

Шаюк О. Вітакультурні обрії сутнісного пізнання толерантності. Психологія і суспільство. 2017. № 1. С. 73–78.

Штепа О. Г. Дидактична взаємодія в системі вивчення педагогічних дисциплін у ВНЗ. Витоки педагогічної майстерності. Сер.: Педагогічні науки. 2011. Вип. 8 (1). С. 326–332.

Boller, Sharon, & Kapp, Karl M. (2017). Play to Learn: Everything You Need to Know About Designing Effective Learning Games. Association for talent development.

Burkhanova, I., Drandrov, G., Ivanova, S., Stafeeva, A., Vorobyov, N., Balchugov, V., & Ignatyeva, E. (2020). Technological Support of Professional Self-Development of Teachers in the System of Lifelong Learning. International Journal of Applied Exercise Physiology. Vol. 9, № 4. P. 117–124.

Knysh, O., Liaska, O., Bielinska, I., Levandovska, I., & Vasylieva, O. (2020). Strategies in Planning Research Integrity Training (Evidence of Ukraine). Independent Journal of Management and Production. Vol. 11, № 8. P. 556–570.

Luterbach, J. Kenneth (2018). Designing and Developing Robust Instructional Apps. Routledge.

Lypka, М. (2018). Peculiarities of the mutually caused development of personality self-consciousness and Self-concept. Психологія і суспільство. № 3–4. С. 154–162.

Maicon da Silva, Luis Carlos Alves da Silva, & Flavio Regio Brambilla (2020). Value Co-Creation: a Study of Life Quality at an University in the South Brazil. Independent Journal of Management and Production. Vol. 11, № 3. P. 807–832.

Nilson, B. Linda (2016). Teaching at Its Best: A Research-based Resource for College Instructors. Jossey-Bass.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-07-23

Як цитувати

Фурман (Гуменюк), О., & Гірняк, А. (2020). Психологічна компетентність викладача як передумова ефективної розвивальної взаємодії зі студентами. Збірник наукових праць "Проблеми сучасної психології", (50), 236–266. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-50.236-266