Психологія оволодіння міжкультурною компетентністю майбутніми перекладачами

Анотація

Мета дослідження – висвітлити контекст дефініції «міжкультурна компетентність»; пояснити зв’язок між структурними компонентами міжкультурної компетентності та необхідними вміннями та навичками майбутніх перекладачів з метою здійснення ефективної перекладацької діяльності; визначити психологічні шляхи оволодіння майбутніми перекладачами міжкультурною компетентністю.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Емпіричним методом є метод констатувального дослідження.

Результати дослідження. Доведено, що в процесі здійснення усної перекладацької діяльності реальний процес породження думки, шлях від значення до знаходження смислу (і навпаки – від смислу до значення) є досить-таки важчим. Цей процес не обмежується певними структурними моделями, тому що в перекладі, як і в процесі міжкультурної комунікації, найважчим може бути визначення навіть не окремих знаків, реалій, а особливості їхнього співвідношення в свідомості представників різних культур. У парадигмі цих культур і відбувається функціональний збіг головних та другорядних характеристик, фігур і фонів, які, в свою чергу, фасилітують становлення міжкультурної компетентності.

Висновки. Ефективне формування міжкультурної компетентності студентів – майбутніх перекладачів – відбується в результаті послідовного звернення викладачів до культурноспецифічних та універсальних аспектів тих явищ, які вивчаються, що досягається послідовним переміщенням у просторі порівняльних культур у напрямку emic – etic – emic. У цій парадигмі також відбувається ефективний процес розвитку міжкультурної компетентності студентів – майбутніх перекладачів. Сформовані в ході такого рефлексивного переміщення пізнавальні структури особистості перекладачів мають з’єднуватися в когнітивних моделях з мовними знаками, які найбільшою мірою відповідають образу світу перекладача, схемі мислення представників певної лінгвокультурної спільноти. Також домінувальну роль у процесі формування міжкультурної компетентності студентів – майбутніх перекладачів найбільшою мірою відіграє схема мислення представників певної лінгвокультурної спільноти. Це свідчить щодо неабиякої ролі базових складових перекладацької діяльності: психологічних та психолінгвістичних елементів, вербальних способів здійснення усної перекладацької діяльності тощо.