Культурно-історична теорія розвитку Л.С. Виготського

Abstract

Автором зазначено, що особливість наукового підходу Виготського полягала в тому, що він не обмежувався аналізом психологічних теорій чи конкретних фактів, а здійснив особливу методологічну роботу з визначення філософських основ кожної теорії. Виділено основні ідеї психологічної концепції Л.С. Виготського: постановлення як центральної проблеми формування вищих психічних функцій; вивчення походження вищих психічних функцій, їхній генезис; інструментальність, тобто облік того, як відбувається оволодіння психологічним знаряддям і (при його посередництві) своєю власною психічною функцією; висування інтериорізації як найважливішого механізму перебудови психічної діяльності; розуміння інтериорізації як процесу переходу від спільної діяльності до індивідуальної. З’ясовано, що у творчості Л.С. Виготського відбулося злиття ідей розвитку з ідеєю експериментального формування психічних процесів. Показано, що заслуга Л.С. Виготського полягала в організації предметної «інструментальної» дії піддослідного, а це дало ключ до пояснення акту, розгорнутого по складу та способу діяльності. Показано, що єдиним методологічно правильним способом вивчення психічного розвитку є, згідно з Виготським, експериментально-генетичне вивчення, а головною задачею окремої психологічної дисципліни – психології навчання – виступає задача зближення морфологічного і функціонального, експериментального і генетичного аналізів. Встановлено, що задачі перебування, описи і використання в шкільній практиці цих дій складають психолого-дидактичну частину генетико-моделюючого методу дослідження. Зроблено висновок, що психолого-педагогічне дослідження, що має задачею вивчення формування цілісної діяльності та її психічних еквівалентів – здібностей, можливо тільки при побудові його генетико-моделюючим способом дослідження.