Психологічна структура професійної зрілості фахівця освітянської галузі

Abstract

У статті здійснено спробу теоретичного аналізу проблеми професійної зрілості фахівця освітянської галузі. Завдяки визначенням різних наукових підходів виявлено психологічні особливості, структуру, специфіку зазначеного явища. Визначено найважливіші існуючі протиріччя у розвитку професіоналізму, професійної зрілості між: – вагомістю, що зазначається в дослідженнях, розвитку професійної зрілості освітян і реалізованими моделями, що дозволяють ефективно управляти даним процесом; – накопиченими науковими знаннями про професійну компетентність, особистісні й професійно важливі якості фахівця освітянської галузі, педагога й ступенем вивченості акмеологічної сутності досягнення ним професійних вершин; – дослідженням професіоналізму спеціаліста як психолого-акмеологічної проблеми й специфікою її вирішення в системі освіти; – відомими фактами впливу професійної зрілості на результативність педагогічної праці й ступенем вивченості психолого-акмеологічних умов, а також чинників її зростання; – потребою, прагненням педагога до досягнень у професії й недостатнім рівнем володіння ним професійною діяльністю. Виділено основні складові поняття «професійна зрілість» та презентовано їх у вигляді тезаурусу: майстерність, складність, володіння, готовність, оптимальність, досягнення, кваліфікація, компетенція, здатність. Запропонована проста психологічна формула професійної зрілості: потенціал + реалізація = результат. Встановлено основні професійні компетенції педагога: методична, психологічна, комунікативна, організаційна, рефлективно-дослідницька й акмеологічна.