Психологічні основи профілактики конфліктів у роботі соціального працівника з підлітками

Abstract

Розглядається проблема становлення людини як особистості, надається психологічна характеристика конфлікту як соціально-психологічному явищу, що розглядається як протиріччя, пов’язане з гострим емоційним переживанням, як зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів суб’єктів для взаємодії. Характеризуються психологічні особливості виникнення труднощів підліткового віку як важливого етапу розвитку особистості. Розглядаються особливості конфліктів у підлітковому віці між дітьми та дорослими, а також між самими учнями, а саме: міжособистісні, між особистістю та групою, міжгрупові. Аналізуються соціально-психологічні аспекти профілактики конфліктів у роботі соціального працівника. Соціально-психологічна профілактика являє собою систему заходів, спрямованих на охорону психологічного здоров`я; попередження неблагополуччя у розвитку лю- дини, групи, суспільства; створення психологічних умов, сприятливих до цього розвитку. Зміст профілактичної робота соціального працівника щодо конфліктів у підлітковому середовищі складають прогнозування конфліктів та їх попередження. Аналізуються результати емпіричного дослідження знаходження стратегії поведінки підлітків у конфліктній ситуації, оцінки рівня конфліктності особистості. Результати експериментального дослідження свідчать про те, що для підлітків найбільш характерним є середній рівень конфліктності, більш типовими стратегіями реагування у конфлікті –суперництво та компроміс, найменш розповсюдженою є стратегія співробітництва. Підлітки з низьким рівнем конфліктності обирають такі стратегії реагування у конфлікті як уникнення та поступливість, тобто вони або взагалі намагаються уникати вирішення конфліктних ситуацій, що склались, або ж прагнуть вийти з конфлікту шляхом ігнорування власних інтересів і поступок іншій стороні. Підлітки з середнім рівнем конфліктності демонструють різні способи поведінки у конфліктних ситуаціях: від уникнення до суперництва, від співробітництва до пристосування. Але найбільш типовим для них є стиль компромісу, тобто намагання частково задовольнити як свої інтереси, так і інтереси іншого. Для підлітків з високим рівнем конфліктності притаманним є стиль суперництва у конфлікті, тобто вони здійснюють активні дії для задоволення власних потреб і досягнення перемоги у ситуації, що склалася.