Методичні аспекти дослідження витоків просоціальності

Abstract

В статті проаналізовано причини інтенсифікації досліджень, спрямованих на вивчення генезису просоціальної поведінки в контексті вікового розвитку. Обговорюються особливості методичного інструментарію, який використовується для вивчення додиспозиційного рівня просоціальної поведінки в дітей-немовлят та раннього віку. Описано особливості експериментів і соціальних ігор, які забезпечують можливість вивчення чутливості дітей до потреб іншої людини, виникнення бажання надавати допомогу, розуміти принцип справедливості, діяти у його відповідності, проявляти первинні форми щедрості і співчуття. Здійснений аналіз показав, що діагностичний інструментарій для вивчення передумов просоціальної поведінки характеризується великою різноманітністю. Встановлено, що основними методами вивчення ранніх форм просоціальної поведінки є природне спостереження та експеримент, який має форму економічних або соціальних ігор; останні моделюють різні форми взаємостосунків, що дозволяє спостерігати появу перших форм просоціальних дій, емоційно-когнітивну включеність дитини в соціальний контекст ситуацій. Встановлено, що багаточисельні моделі експериментів відрізняються за декількома критеріями: об’єктом дослідження (емоційна реакція дитини, проактивна чи реактивна просоціальна дія та інш.), характером позицій дитини в ігровій ситуації (активний учасник – зовнішній спостерігач), особливостями партнерів (дорослі, однолітки, іграшки), технічними характеристиками експерименту (використання технічних засобів для моделювання та демонстрації діагностичних ситуацій а також фіксації реакції дитини), характером та кількістю діагностичного матеріалу а також його приналежністю (дитина, партнер, експериментатор), наявністю крос-культурного порівняння. В цілому можна констатувати, що методичний аспект аналізу просоціального розвитку дітей раннього віку в психологічній науці знаходиться в інтенсивній розробці.