Зв’язок «Свідомості» й «Світу» в концептуальних теоріях рефлексивності, функціоналізму і глибинної психології

Abstract

Автором задано дослідницькі аспекти опису концептуального психологічного рівня пояснення свідомості особистості: історикопсихологічний, процесуальнодинамічний і персоналістичний. Вибудовано низку парадигмальних призм дослідження свідомості у послідовності від методології рефлексивності до сучасного етапу та її новочасного канону. Запропоновано методологічну модель єдиної площини аналізу численних психологічних теорій свідомості. Виокремлено координатні осі дослідницької площини теорій свідомості. Ординатою обрано дихотомічну вісь «За гальне емпіричне, зустріч зі світом – Індивідуальне емпіричне, унікальне виокремлення себе зі світу»; абсцису представлено віссю «Типологічне субстанціальне, всезагальне, атрибутивне – Унікальне субстанціальне, чуттєве захоплення безкінечністю досконалості світу і довіра до нього». Проаналізовано особливості трактування свідомості з позицій трьох психологічних концептуальних засад: рефлексивності, функціоналізму та глибинної психології з дефініцією належності підходу до одно го з чотирьох парціальних просторів пояснення свідомості, а саме: «про Світ», «у Світі», «Я і Світ» або «зі Світом». Визначено, що індивідуальність і «неповторність ансамблю» взаємодії людини зі світом на засаді «рефлектування в інше» задає потенційну можливість вироблення безлічі «зрізів» реальності. Тому методологію рефлексивності розміщено у центр координатної площини досліджень свідомості в силу того, що цей процес потенційно здатний активувати всі можливі аспекти дії свідомості: «свідомість про Світ», «свідомість у Світі», «свідомість Я і Світ» і «свідомість зі Світом». Квадранту «свідомість у Світі», що створюється осями «Типологічне субстанціальне – Індивідуальне емпіричне», в силу своєї феноменологічності відповідають погляди на процесуальність свідомості В. Джеймса, згідно з якими свідомість первісно функціонально цілісна і являє собою «потік». Тенденція пояснювати те, що носить характер суб’єктивно явного через конструкт, який по суті є суб’єктивно невідомим, відносить глибинний напрям дослідження до площини «про Світ», у квадрант, який окреслено осями «Загальне емпіричне – Типологічно субстанціональне».