Особливості структури особистості та професійної діяльності педагога-філолога

Abstract

У статті проаналізовано наукові праці психологів і педагогів, присвячених дослідженню компонентів психологічної структури педагогічної діяльності. Узагальнення результатів цих досліджень дало підстави виокремити такі компоненти у структурі педагогічної діяльності, якот: гностичний, проективний, конструктивний, організаційний, комунікативний. Реалізація кожного з перелічених компонентів забезпечується професійно важливими якостями особистості (любов до дітей, педагогічна спрямованість, педагогічний такт, креативність, спонтанність) і специфічними здатностями (здатність кодувати та декодувати інформацію, здатність до літературної та педагогічної творчості, здатність до полірольової поведінки). Аналіз наукових праць дав змогу виокремити специфічні риси професійної діяльності педагога-філолога, до яких належать: необхідність долати жорстку професійно-рольову поведінку, обумовлену тиском культурної матриці соціуму та циклічністю педагогічного процесу; потреба в інтеграції педагогічної та лінгвістичної діяльності, що ускладнюється незбалансованістю фахової підготовки педагогів-філологів (зміщення акцентів на лінгво-літературознавчу підготовку студентів, брак психолого-педагогічної підготовки), що призводить до гіпертрофії ролі філолога та маргіналізації ролі педагога. Аналіз особливостей особистості та діяльності педагога-філолога дав нам підстави змоделювати структуру особистості педагога-філолога, що складається з трьох блоків: рефлексивного (містить усі компоненти психологічної культури); спонтанного (складається з чотирьох компонентів – педагогічної творчості, літературної творчості, лінгводидактичної творчості, здатності переживати власну професійну діяльність як потік); психолінгвістичного (містить знання про вплив мовлення на психічний розвиток людини, про формування мовної свідомості особистості; здатність аналізувати психологічну зумовленість мовних явищ; уміння рефлексувати власну мовленнєву діяльність і аналізувати психічні особливості мовленнєвої діяльності інших людей, а також здатність навчати цього учнів або студентів). Уміння професіонала гармонізувати педагогічну та філологічну діяльність, збалансовано розвивати усі структурні компоненти професійної діяльності, не надаючи перевагу жодному з них, обумовлює становлення та розвиток рефлексивно-спонтанного типу особистості педагога-філолога.