До проблеми історико–психологічної реконструкції психологічної спадщини Києво–Могилянської академії другої половини 18–го століття: джерелознавчий аспект
DOI:
https://doi.org/10.32626/2227-6246.2008-2.%25pКлючові слова:
Києво-Могилянська академія, історія психології, джерельна база, реконструкція, статус.Анотація
У статті порушується питання про статус Києво Могилянської
академії другої половини 18 го – початку 19 го ст. Констатується,
що на сьогодні психологічні уявлення, що містяться у філософських
курсах залишаються маловивченими. Робиться висновок про
неможливість створення цілісної картини становлення й розвитку
психології в Україні без опрацювання джерельної бази у вигляді
наявної і доповнюваної новими знахідками рукописної спадщини
викладацького корпусу КМА.
Посилання
Сумцов Н.Ф. Иоанникий Галятовский (К истории
южно – русской литературы ХУ11 века) // Киевская
старина. – Т. VIII. – 1884. – С.1 20; Каллаш В. Очерки
по истории школы и просвещения. – М.: Типо – литогр.
В. Рихтера, 1902. – 272 с.; Философская мысль в
Киеве: историко – философский очерк. – К.: Наукова
думка, 1982. – 375 с.; Крижанівський О.П. Церква у
соціально економічному розвитку Правобережної
України (ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.). – К.: Вища
школа, 1991. – 127 с.; Грушевський М. З історії
релігійної думки на Україні. К..: Освіта, 1992. – 192 с.
История Киева. – Т.2. – Киев периода позднего феодализ
ма и капитализма. – К.: Наукова думка, 1984. – 463 с.
Горский В.С. Развитие философской мысли в Киеве в
период разложения и кризиса феодально – крепост
нических отношений // Философская мысль в Киеве.
К.: Рад школа, 1991. – 423 с.
Розвиток народної освіти та педагогічної думки на
Україні (Х – поч. ХХ ст.). – К.: Рад школа, 1991. – 381 с.
Титов Хв. Стара вища освіта в київській Україні кінця
ХVІ – поч. ХІХ ст. – Київ: УАН, 1924. – 423 с.
История Вильнюсского университета (1579 – 1979).
Вильнюс: Мокслас, 1979. – 373 с.
До певної міри зазначеної тенденції сприяв і указ 1754
року, що наказував висвячувати в сан архімандрита і
великоросів. Тим самим “відібрано було у малоросів
затверджене звичаєм право на цей сан. Після цього
закону на практиці сталося протилежне явище, що
відібрало у вихованців Київської академії бажання
отримувати богословську освіту, а саме – призначення
на вищі ієрархічні місця переважно великоросів”
(Серебренников В. Киевская академия с половины
ХVII – го века до преобразования её в 1819 году //
ТКДА. 1897. Кн. 8. С.90).
Там само – С.64 – 93.
Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем
Академиею. – Ч.2. – Киев: В университетской типо
графии, 1856. – С. 239.
Виговський М., Філоненко С. Києво – Могилянська
академія у ХVІІІ ст. // Київська старовина. – 1992. –
№5. – С. 86 89.
Див. 5. С. 264.
Див. 8. С. 307 – 346.
Поняттям “вихованець” охоплювалися як учні, що
закінчили повний курс освіти в академії, так і ті, котрі
виходили з академії по досягненні богословського класу.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).
Автор публікації зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.
Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:
- персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Але в усіх випадках обов’язковою є наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.
