Фасилітація як особистісно зорієнтований підхід на уроках англійської мови в закладах середньої освіти

Автор(и)

  • Наталія Хупавцева Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне, Україна https://orcid.org/0000-0002-8883-7686

DOI:

https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.206-230

Ключові слова:

фасилітативна взаємодія, міжособистісне спілку¬вання, неусвідомлене навчання, усвідомлене навчання, фасилітація осо¬бистісного розвитку, позитивне сприйняття іншої людини, активне ем¬патійне слухання.

Анотація

Мета нашого дослідження – показати роль фасилітації в навчальному процесі у закладах середньої освіти та виокремити її основні аспекти; підкреслити принципи впливу сприйняття на процес вивчення англійської мови школярами. Для розв’язання поставлених у статті завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. У дослідженні під фасилітацією ми мали на увазі особистісно зорієнтований підхід, виражений у глобальному почутті довіри до людини, у тенденції до особистісного зростання, розвитку та реалізації її індивідуального потенціалу. Показано, що фасилітація є ключовою концепцією недирективної, зорієнтованої на клієнта чи особистісно зорієнтованої психотерапії, розробленої К. Роджерсом. Для розуміння сутності фасилітативної взаємодії основними принципами теорії К. Роджерса є: віра в оригінальну, конструктивну і творчу мудрість людини; віра у зміст соціально-особистісного характеру, що має на увазі актуалізацію конструктивного особистісного потенціалу особистості у процесах міжособистісного спілкування; основними є поняття «необхідні та достатні умови» міжособистісного спілкування, що сприяють розвитку особистості та забезпечують здійснення конструктивних особистісних змін («безумовне позитивне сприйняття іншої людини», «активне емпатійне слухання», «конгруентне самовираження у спілкуванні»); уявлення щодо реальних стадій перебігу групового процесу, що відбувається в певних соціальних та особистісно центрованих умовах. Підкреслено, що для нашого дослідження дуже важливим було розмежування двох типів навчання: неусвідомленого й усвідомленого. Навчання першого типу є, так би мовити, «безособовим», інтелектуалізованим, оцінюється ззовні, спрямоване на опанування школярем знань. Навчання другого типу, навпаки, є самоініційованим, особистісно значущим, таким, що здійснює вплив на особистість загалом, оцінюється самим вихованцем із метою забезпечити опанування сенсів (або сенсових фреймів) як елементів особистісно значущого досвіду. Основними завданнями вчителя є стимулювання й ініціація (сприяння) усвідомленому навчанню. Висновки. Визначено, що соціально-генетичним механізмом фасилітації є механізм передачі культури: «фасилітувати» означає «стимулювати, активізувати, створювати сприятливі умови, вносити зміни та впливати, підтримувати, допомагати, піклуватися» тощо; «віра в оригінальну, конструктивну і творчу сутність людини як самоцінність». Базовим впливом фасилітативної взаємодії як процесу є переконання в соціально-особистісному характері фасилітації, що актуалізує конструктивний особистісний потенціал особистості у процесі міжособистісного спілкування. Результатом фасилітації є поняття щодо необхідних і достатніх умов для здійснення ефективного міжособистісного спілкування, що сприяють розвитку особистості та забезпечують конструктивні особистісні зміни. Процедурною стороною фасилітації на уроках англійської мови в закладах середньої освіти є принципи синергії: співпраця, взаємодія, діалог; правдивість і відкритість; прийняття іншої людини та правдивість; емпатійне розуміння; формування потрібних навичок і вмінь. Принципами фасилітативної взаємодії у процесі міжособистісного спілкування на уроках англійської мови є: розробка індивідуального навчального маршруту; провокування особистісних змін учнів через низку навчальних задач, що вміщують ситуації когнітивного дисонансу, стимулюючи школярів до процесу їх створення, забезпечуючи позитивні умови для взаємодії, пропонуючи різні точки зору щодо змістових компонентів навчання (взаємне опитування – діалог, співбесіда, групові форми спілкування та навчання тощо); висновки за індивідуальними та груповими завданнями з учнями; організація навчального процесу в діадах; формування комунікативних груп; створення умов для формування змістового навчання й особистісного розвитку учнів.

Біографія автора

Наталія Хупавцева, Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне

Кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної
психології та психодіагностики

Посилання

Балл Г. О., Папуча М. В. Діалогічність як форма існування і розвитку особистості. Ніжин : Міланик, 2007. 343 с.

Гончарук Н. М., Онуфрієва Л. А. Психологічний аналіз рівнів побудови комунікативних дій. Психолінгвістика. Психолингвистика. Psycholinguistics: Зб. наук. праць ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький пед. ун-т імені Григорія Сковороди». Переяслав-Хмельницький : ФОП Домбровська Я. М., 2018. Вип. 24 (1). С. 97–117. DOI 10.31470/2309-1797-2018-24-1-97-117.

Mykhalchuck N. O., Ivashkevych E. Z. Psycholinguistic features of the development of social intelligence of the teacher. Психолінгвістика. Психолингвистика. Psycholinguistics: Зб. наук. праць ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький пед. ун-т імені Григорія Сковороди». Переяслав-Хмельницький : ФОП Домбровська Я. М., 2018. Вип. 23 (1). С. 242–257. DOI 10.5281/zenodo.1211618.

Mykhalchuck N. O. Psychological context of the idea of understanding. Психолінгвістика. Психолингвистика. Psycholinguistics: Зб. наук. праць ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький пед. ун-т імені Григорія Сковороди». Переяслав-Хмельницький : ФОП Домбровська Я. М., 2017. Вип. 22 (1). С. 163–175.

Newell, A., & Simon, H. (2009). Human problem Solving. New York : Englewood Cliffs. 920 p.

Rogers, C. R. (2009). A theory of therapy, personality and interpersonal relationship as developed in the client centered framework. New York : Mc. Grawn Hill. 80 p.

Rose, G., & Gilbert, J. (1992). The power of form: A psychoanalytic approach to aesthetic form. Madison : International University Press.

Scheingold, K., & Foundas, A. (1978). Rhymes for some reasons: Effect of rhyme on children’s memory for detail and sequence in simple narratives. Vol. 43 (3), ch. 2, pp. 1231–1234.

Stephens, W. (1998). Hypotheses and Evridence. New York : Harper & Row Publishers. 367 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-01-25

Як цитувати

Хупавцева, Н. (2020). Фасилітація як особистісно зорієнтований підхід на уроках англійської мови в закладах середньої освіти. Збірник наукових праць "Проблеми сучасної психології", (47), 206–230. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.206-230