Особливості методики підготовки юнаків 14-15 років, які займаються змішаними єдиноборствами

Анотація

Мета. Розробити та науково обґрунтувати методику спеціально-фізичної та технічної-тактичної підготовкиюнаків 14-15 років, які займаються змішаними єдиноборствами. Матеріал та методи. Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел, педагогічне тестування, педагогічні спостереження, метод експертних оцінок, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Дослідження проводилося в клубі змішаних єдиноборств «Ludus» м. Черкаси з вересня 2023 р. по жовтень 2024 р. У дослідженні брали участь 30  спортсменів (16 в експериментальній і 14 в контрольної групі) віком 14-15 років, які мали стаж занять 5-6 років. Спортсмени контрольної групи тренувалися за загальноприйнятою методикою, а юнаки експериментальної групи за розробленою методикою, до якої входило застосування розучених технічних дій у різних бойових ситуаціях при активної протидії супротивника. Для цього в тренувальний процес включалися змагальні (спарингові) вправи з певним завданням для кожного спортсмена, що діє відповідно «першим» або «другим» номером. Для вдосконалення техніки нанесення ударів ногами використовувалися вправи на координаційній драбині, вправи з гумовим еспандером та набивними м'ячами. До допоміжних вправ для підвищення потужності ударів ногами входили вправи з обтяженням для ніг. Результати. Результати педагогічного експерименту показали, що експериментальна методика значно підвищує якість і рівень засвоєння спортсменами програмного матеріалу. У результаті значно підвищився рівень показників спеціально-фізичної та техніко-тактичної підготовленості. Так, за період експерименту сила удару рукою у спортсменів контрольної групи  збільшилася на 2 кг, а у спортсменів експериментальної на 23 кг. Сила удару ногою у контрольній групі збільшилася на 10 кг, а в експериментальній на 26 кг. Результат стрибка у довжину з місця у спортсменів контрольної групи зріс на 15,3 см, а в експериментальної на 26,1см. На початку експерименту результати з човникового бігу у спортсменів контрольної та експериментальної груп практично не відрізнялися (різниця складала 0,1с), наприкінці експерименту ця  різниця складає 0,4 с. Ці відмінності є статистично достовірними (р<0,05). У період експерименту кількість стрибків через скакалку за 1 хвилину зросла у спортсменів контрольної групи на 10 разів, а в експериментальній групі на 19,5 разів. В обох випадках відмінності є статистично достовірними (p<0,05). На початку педагогічного експерименту рівень технічної-тактичної підготовленості спортсменів експериментальної та контрольної груп за результатами оцінки експертів практично не відрізнявся. Кількість спортсменів із високим рівнем у експериментальній групі становила 12,5 %, а у контрольній 14,3 %. За період експерименту ця кількість зросла в експериментальній групі на 25,0 %, а в контрольній тільки на 7,1 %. Також істотно збільшилася кількість спортсменів із середнім рівнем підготовленості в експериментальній групі на 12,5 %, в контрольній на 7,2 %. Відповідно за період експерименту скоротилася кількість юних спортсменів із низьким рівнем техніко-тактичної підготовленості. У експериментальній групі їхня кількість зменшилася на 37,5 %, а в контрольній на 14,3 %. Такі суттєві зміни в рівні техніко-тактичної підготовленості спортсменів за період експерименту є значущими. Все це підтверджує ефективність запропонованих підходів до організації та змісту навчально-тренувального процесу для 14-15 років, які займаються змішаними єдиноборствами. Висновки. Апробація експериментальної методики підготовки юних спортсменів показала її високу ефективність у підвищенні показників спеціально-фізичної та техніко-тактичної підготовленості. В результаті педагогічного експерименту спостерігається приріст усіх досліджуваних показників в обох групах. Однак в експериментальній групі цей приріст є статистично достовірний.