Практика соціальної роботи в громаді щодо пом'якшення наслідків стихійних лих у Бангладеш: визначення заходів втручання, робочих організацій та викликів

Анотація

У статті висвітлено результатаи дослідження ролі соціальної роботи у громаді у пом’якшенні наслідків стихійних лих на узбережжі Бангладеш. З огляду на зростання частоти катастроф, спричинених кліматом, дослідження підкреслює важливість інтеграції підходів соціальної роботи у громаді для підвищення стійкості громад. Мета дослідження полягає у визначенні ключових учасників, заходів та ефективності практики  соціальної роботи у громаді в умовах стихійних лих. Застосовано якісний підхід, що передбачає проведення тематичних досліджень, інтерв'ю з ключовими респондентами та фокус-групові дискусії з предстаниками неурядових організацій, представниками уряду та волонтерами для отримання глибоких знань про місцеві заходи реагування та долучення соціальної роботи до підготовки до стихійних лих та відновлення. Дослідження показує, що різноманітні учасники, включаючи представників неурядових організацій, міжнародних неурядових організацій, уряду, університетів застосовують підходи до провадження соціальної роботи у громаді для пом'якшення наслідків стихійних лих у Бангладеш. Заходи включають надання кліматично стійких засобів до існування, психосоціальну підтримку, навчання з підвищення обізнаності та мобілізацію волонтерів. Практика роботи локальних спільнот, таких як локальні цільові групи, жіночі групи та групи молоді, зорієнтована на посилення реагування на стихійні лиха. Стратегії розвитку громад, такі як картування активів, схеми заощаджень та оцінка потреб за участю громадськості, підвищують стійкість. Однак, роль професійних соціальних працівників залишається офіційно невизнаною, залишаються інституційні прогалини в використанні їх потенціалу, їх координації та інтеграції з національними системами управління стихійними лихами. За результатами цього дослідження пропонуються рекомендації, засновані на доказах, щодо формалізації роботи соціальних працівників у громадах у реагуванні на стихійні лиха шляхом визнання працівників соціальних служб професійними кадрами, інтеграції модулів щодо ліквідації наслідків стихійних лих в змість освітніх програм з соціальної роботи, посилення координації між неурядовими організаціями та урядом, організації навчання для парапрофесіоналів та залучення навченої та кваліфікованої молоді та жінок до підготовки громади для реагування на стихійні лиха та відновлення після них.