Публікаційна етика та політика розгляду скарг та апеляцій

Редакційна колегія журналу "Вісник Приазовського державного технічного університету. Серія: Технічні науки", що видається Державним вищим навчальним закладом "Приазовський державний технічний університет", дотримується визначених норм і стандартів під час відбору та прийому статей, що надходять до редакції. Ці критерії визначаються науковим спрямуванням журналу, яке зазначено в Свідоцтві про державну реєстрацію, і засадами якості наукових досліджень та їх презентації, що є стандартними у науковій спільноті.

При формулюванні принципів видавничої політики журналу, редакція враховувала рекомендації, що надаються Комітетом з етики публікацій - Committee on Publication Ethics (COPE) і досвідом роботи зарубіжних і українських наукових співтовариств, організацій, редакцій видань.

Характеристикою професійної наукової спільноти є ухвалення ученими та фахівцями етичного кодексу, який установлює ключові норми поведінки та обов'язки для членів цієї спільності у відношенні один до одного та до широкого громадськості. Такий кодекс відображає намір забезпечити найвищу вигоду для професійної спільноти та обмежити дії, які можуть сприяти особистим інтересам окремих осіб, одночасно забезпечуючи право кожного учасника на інтелектуальну власність.

Відмічені принципи спрямовані на забезпечення найбільшої користі для професійної спільноти та забезпечення права кожного учасника на інтелектуальну власність. Це також сприятиме підвищенню довіри в науковому середовищі та обмеженню дій, які можуть відповідати корисливим чи особистим інтересам окремих осіб.

Етичні зобов'язання членів редакції журналу

1. Усі надіслані для опублікування матеріали відбираються через ретельний відбір та підлягають процедурі рецензування. Право відхилити статтю або повернути її для доопрацювання залишається за редакційною колегією. Автор зобов'язаний внести вдосконалення до статті на підставі зауважень від рецензентів або редакційної колегії.

2. Член редакційної колегії повинен без упередження розглядати всі надіслані на публікацію рукописи, адекватно оцінюючи кожен з них, незалежно від расової, релігійної або національної приналежності автора (авторів) або їхнього положення та місця роботи. Проте член редакційної колегії може врахувати зв'язок рукопису, який на даний момент розглядається, з іншими роботами тих самих авторів, які були подані раніше.

3. Член редакційної колегії має максимально швидко розглядати рукописи, подані для публікації.

4. Вся відповідальність за відбір або відхилення рукопису покладена на члена редакційної колегії. Той виконує свої обов'язки з великою відповідальністю і обережністю, зазвичай враховуючи рекомендації рецензента щодо якості та достовірності рукопису, який подається для публікації. Варто відзначити, що рукописи можуть бути відхилені до рецензування, якщо член редакційної колегії вважає, що вони не відповідають профілю журналу.

5. Члени редакційної колегії зобов'язані утримувати конфіденційність щодо вмісту рукопису, який перебуває на розгляді, за винятком осіб, що беруть участь у професійному оцінюванні цього рукопису. Після отримання позитивного рішення з боку члена редакційної колегії стаття публікується в журналі і розміщується на відповідних електронних платформах.

6. Дозволяється розповсюдження будь-яких статей з журналу або їх уривків через електронні мережі, але у разі такого розповсюдження обов'язковим є вказання посилання на джерело. Заборонено публікація і/або поширення матеріалів журналу третіми особами або організаціями на паперових або твердих електронних носіях.

7. Члени редакції мають дотримуватися принципу поваги до інтелектуальної незалежності авторів.

8. Права та обов'язки, пов'язані з розглядом будь-якого рукопису, поданого членом редакції журналу, мають бути передані іншій компетентній особі, щоб забезпечити об'єктивність та недискримінаційний підхід.

9. Неопубліковані дані, доводи або тлумачення, які містяться в поданому рукопису, можуть використовуватися членом редакції в його власних дослідженнях тільки за відома автора. Якщо рукопис настільки тісно пов'язаний з поточними або попередніми дослідженнями члена редакції, що може виникнути конфлікт інтересів, цей член редакції повинен зробити так, щоб інша кваліфікована особа взяла на себе редакційну відповідальність за цей рукопис.

10. У разі отримання переконливих доказів відносно неточності основного змісту або висновків наукової роботи, яка була опублікована в журналі, член редакції зобов'язаний сприяти публікації відповідного повідомлення, що вказує на цю неточність і, при можливості, її виправлення. Це повідомлення може бути підготовлено особою, яка виявила цю неточність, або незалежним автором.

11. Автор може висловити бажання, щоб деякі рецензенти не брали участь у рецензуванні його рукопису. Однак член редакції залишає за собою право використовувати цих рецензентів або частину з них, якщо він вважає, що їхні висновки мають важливе значення для об'єктивності рецензування рукопису. Це рішення може бути ухвалене, наприклад, якщо існують значущі розбіжності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.

Етичні зобов’язання авторів

1. Головним завданням автора є надання вичерпного звіту про проведене дослідження та об'єктивне обговорення його важливості.

2. Автори статей несуть повну відповідальність за зміст і факт публікації своїх статей. Редакція журналу не має жодної відповідальності перед авторами, третіми особами або організаціями за можливий збиток, який може виникнути внаслідок публікації статей. У разі виявлення порушення прав або наукової етики під час публікації, редакція залишає за собою право вилучити статтю. В разі вилучення статті редакція інформує автора, рекомендуючу особу та організацію, де проводились дослідження.

3. Обсяг журналу є обмеженим ресурсом, тому автор має використовувати його розсудливо та ефективно.

4. Первинна публікація результатів дослідження повинна бути достатньо докладною та включати необхідні посилання на відповідні джерела інформації, щоб інші фахівці в цій галузі мали змогу повторити цю роботу. За потреби автор повинен прикласти адекватні зусилля, щоб надати іншим дослідникам доступ до зразків незвичайних матеріалів, недоступних іншим шляхом. При цьому можуть укладатися відповідні угоди про передачу матеріалів, які обмежують їх використання для захисту прав інтересів авторів.

5. Автор має зазначати в своїй роботі ті публікації, які мали суттєвий вплив на зміст представленої роботи, а також ті, які дозволяють читачам швидко ознайомитись із попередніми дослідженнями, важливими для розуміння даного дослідження. За винятком оглядів, слід обмежувати цитування робіт, які не мають прямого відношення до даного дослідження. Автор зобов'язаний виконати пошук літератури, щоб знайти й посилатися на початкові публікації, де описані дослідження, що мають близький зв'язок з цією статтею. Важливо також точно вказати джерела ключових матеріалів, використаних у роботі, якщо ці матеріали не є результатом власного дослідження автора.

6. У роботі належним чином вказуються будь-які потенційно небезпечні аспекти та ризики, пов'язані з проведеними дослідженнями.

7. Рекомендується уникати фрагментації публікацій, що стосуються досліджень. Вчений, що веде обширні дослідження системи або групи споріднених систем, повинен так організувати публікації, щоб кожна стаття містила повний звіт про конкретний аспект цього загального дослідження.

8. Під час підготовки рукопису до публікації автор повинен надати головному редакторові інформацію про споріднені рукописи, що подавалися або вже прийняті для друку. Крім того, автор повинен надіслати копії цих споріднених рукописів головному редакторові та чітко вказати, який зв'язок вони мають з рукописом, який подається для публікації.

9. Автор має уникати подачі рукописів, які дублюють одні й ті ж результати, в більш ніж один журнал як первинну публікацію, якщо це не пов'язано з повторним поданням рукопису, який був відхилений журналом або вилучений автором. Допускається подання повної статті, що розширює попередній короткий звіт (повідомлення), раніше опублікований щодо тієї ж роботи. В такому випадку автор повинен повідомити члена редакції про ранішню публікацію, і ця попередня публікація повинна бути вказана як джерело у новому рукописі.

10. Автор має точно вказати джерела усієї процитованої або представленої інформації, за винятком загально відомих фактів. Інформацію, яка була отримана в особистому режимі, під час бесід, листування або діалогу з третіми особами, не слід використовувати або включати в роботу автора без згоди дослідника, від якого була отримана ця інформація. Так само поводитися з інформацією, отриманою в рамках конфіденційних послуг, наприклад, при рецензуванні рукописів або оцінці проектів для отримання грантів.

11. Експериментальне або теоретичне дослідження може послужити основою для критичної оцінки роботи іншого дослідника. В певних випадках опубліковані статті можуть містити подібну оцінку. Проте важливо пам'ятати, що особиста критика не є відповідною поведінкою в жодних умовах.

12. Співавторами статті мають бути особи, які внесли суттєвий науковий вклад у роботу та спільно несуть відповідальність за одержані результати. Інші внески, якщо вони існують, слід вказувати в примітках або в розділі "Вдячності". Адміністративні відносини самі по собі не є підставою для визнання особи співавтором (хоча у деяких випадках може бути відзначена значуща адміністративна підтримка). Особи, які померли та задовольняють вищезазначеним критеріям, також можуть бути включені до списку авторів, і їх дата смерті має бути вказана у примітці. Використання фіктивних імен в ролі авторів або співавторів недопустиме. Особа, яка подає рукопис для публікації, має забезпечити, щоб у списку авторів були включені лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У випадку статті, де авторами є кілька осіб, той, хто подає рукопис із контактними даними, комунікує з редакцією та подає супровідні документи, бере на себе обов'язок отримати згоду всіх інших співавторів на публікацію в журналі.

13. Автори мають негайно повідомляти головного редактора про будь-які можливі конфлікти інтересів, такі як зв'язки з консалтинговими чи фінансовими компаніями, які можуть вплинути на публікацію результатів, що містяться в даному рукописі. Крім того, автори повинні гарантувати відсутність будь-яких контрактних або власницьких зв'язків, які могли б вплинути на публікацію інформації, що міститься у даному представленому рукописі.

Етичні зобов’язання рецензентів

1. Оскільки оцінювання рукописів є важливим етапом у публікаційному процесі, який таким чином впливає на реалізацію наукового методу, кожен науковець має зобов'язання брати участь у проведенні рецензування.

2. Якщо рецензент сумнівається у відповідності своєї кваліфікації рівню досліджень, що містяться в рукописі, він має відразу відмовитися від рецензування рукопису.

3. Рецензент має об'єктивно оцінити якість рукопису, включаючи експериментальні і теоретичні аспекти роботи, її інтерпретацію та виклад, а також врахувати, наскільки вона відповідає науковим та літературним стандартам. Рецензент повинен також дотримуватися принципу поваги до інтелектуальної незалежності авторів.

4. Рецензент має враховувати можливість виникнення конфлікту інтересів у випадку, коли даний рукопис має сильний зв'язок з поточною або вже опублікованою роботою рецензента. Якщо виникають сумніви, рецензент повинен негайно повернути рукопис без проведення рецензування і вказати на можливий конфлікт інтересів.

5. Рецензент повинен уникати оцінки рукопису, з автором чи співавтором якого він має особисті чи професійні зв'язки, особливо якщо такі зв'язки можуть вплинути на його судження про рукопис.

6. Рецензент повинен ставитися до рукопису, отриманого для рецензії, як до документа, що має обмежений доступ. Він повинен забезпечувати конфіденційність рукопису, не демонструючи його іншим особам та утримуючись від обговорень з колегами, за винятком ситуацій, коли спеціальна консультація є необхідною.

7. Рецензентам важливо чітко пояснити та обґрунтувати свої висновки, забезпечуючи зрозумілість для членів редакції та авторів. Будь-яке твердження про попередню публікацію спостереження, висновку або аргументу повинно супроводжуватися відповідним посиланням.

8. Рецензент повинен відзначати випадки недостатнього цитування авторами робіт інших дослідників, які мають прямий вплив на рецензовану роботу. При цьому важливо ураховувати, що ремарки щодо недостатнього цитування власних досліджень рецензента можуть виглядати як підозріло упереджені. Крім того, рецензент повинен звернути увагу головного редактора на будь-які суттєві паралелі між цим рукописом та опублікованими статтями або іншими рукописами, які одночасно подані до інших наукових журналів.

9. Рецензент має надавати відгук вчасно.

10. Рецензентам заборонено використовувати або розголошувати непубліковану інформацію, аргументи чи інтерпретації, що містяться у даному рукописі, якщо автор не надав на це згоду. Однак, якщо така інформація вказує на можливість, що певні дослідження рецензента можуть бути безрезультатними, зупинка такої роботи рецензентом не суперечить етичним принципам.

Процедура розгляду скарг та апеляцій

Визнання та вирішення будь-яких проблем, пов'язаних з проведенням досліджень та публікацією їх результатів, є основним аспектом редакційної політики. Скарги надають редакційній колегії можливість конструктивно підвищувати якість журналу та вдосконалювати його видавничу політику. Під час розгляду скарг та апеляцій редакція журналу дотримується відповідних правил COPE.

Скарги можуть виникати з різних причин і носити різний характер. Скарги щодо статей, авторів або рецензентів слід надсилати головному редактору ischenko_a_o@pstu.edu. Такі скарги включають, але не обмежуються:

• cпори про авторство;
• плагіат в опублікованих дослідницьких матеріалах;
• повторна публікація вже опублікованих або одночасно поданих на розгляд до кількох журналів статей;
• привласнення результатів дослідження та фабрикація даних;
• наявність помилок або шахрайських дій у процесі дослідження;
• порушення стандартів дослідження;
• нерозкритий конфлікт інтересів авторів або рецензентів;
• порушення конфіденційності рецензентами;
• упередженість або шкідливі дії рецензентів;
• зловживання привілейованою інформацією рецензентами.

Скарги щодо редакційної колегії, редакції чи її співробітників слід надсилати на адресу видавця office@pstu.edu. Це можуть бути такі скарги, як:

• невиявлений конфлікт інтересів членів редколегії чи редакції;
• порушення конфіденційності членами редколегії або редакції;
• упередженість або шкідливі дії членів редакції чи редакції;
• зловживання конфіденційною інформацією членами редакції чи редакції;
• порушення в редакційних процесах;
• неналежна поведінка співробітників журналу (неввічлива або запізніла відповідь);
• політика адміністрування процесу публікації статті або рекомендації щодо вдосконалення політики публікації.

Журнал і Видавець зобов’язуються розглядати всі скарги, незалежно від того, надходять вони з відкритих джерел чи анонімно. У скарзі має бути чітко вказано суть скарги, її зміст та переконливі докази неправомірної поведінки. Якщо скарга стосується змісту опублікованої статті, ми просимо надати анотований документ PDF/Microsoft Word статті з частинами тексту, які викликають занепокоєння.

Процедура та терміни розгляду скарг

Видавництво та редакційна колегія своєчасно та ефективно розглядають скарги. Протягом не більше 7 днів скаржнику надсилається лист-підтвердження про отримання скарги. Видавець і редакційна рада проводять усі дослідження відповідно до рекомендацій COPE. Щоб прийняти відповідне рішення, Видавець або Редактор зв’язується з усіма залученими сторонами, вивчає історію листування та подання та зв’язується з відповідними сторонами для отримання додаткової інформації. Розслідування також може включати додаткове залучення відповідних установ, дослідницьких, фінансових органів та інших третіх сторін.

Зазвичай розслідування триває два тижні, після чого скаржник отримує відповідь із результатами. Проте, якщо розслідування потребує більше часу, скаржник отримуватиме проміжні відповіді щодо статусу скарги кожні два тижні до отримання остаточних результатів.

Якщо скарга є обґрунтованою, редакційна колегія організовує публікацію висловлення занепокоєння або виправлення, відкликання та/або видалення статті чи набору даних, пов’язаних із проблемою.

Вся комунікація здійснюється електронною поштою. Редакційна колегія/видавець документує всі етапи розслідування та остаточне рішення.

Політика та процедура оскарження

Редакційна колегія докладає всіх зусиль, щоб кожна надіслана стаття отримала чесну, глибоку та своєчасну рецензію. Головний редактор приймає остаточне рішення про відхилення або прийняття рукопису на основі експертної оцінки рецензентів, наукової цінності статті та її відповідності тематиці журналу. Однак помилки в прийнятті рішень можуть виникнути, навіть якщо всі процедури дотримуються чесно та добросовісно.

Якщо автори не згодні з рішенням редакції, вони можуть надіслати лист-звернення до редколегії з детальним поясненням підстав оскарження.

Звернення має містити:

• детальне обґрунтування причин оскарження рішення редакції. Ми закликаємо авторів вказувати на кожен коментар редактора або рецензентів, який вони вважають неприйнятним;
• рукопис із позначеними кольором місцями, де є сумнівні твердження;
• докази редакторської помилки або помилки рецензента;
• будь-яка додаткова інформація, яку автори хотіли б надати для розгляду редколегії.

Головний редактор розглядає звернення лише щодо тих рукописів, які були відхилені після рецензування. Апеляційна скарга повинна бути подана протягом 14 днів з моменту винесення рішення.

Розгляд апеляції передбачає співпрацю з усіма сторонами, залученими до подання рукопису (авторами, відповідальними редакторами, головним редактором та рецензентами). Головний редактор може залишити в силі рішення про відхилення рукопису, провести додаткову рецензію або вимагати переглянути рукопис.

Рішення по апеляції надається протягом шести тижнів після отримання апеляції. Рішення є остаточним.