МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ В СФЕРІ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ТА ЇХ ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ У НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДЕРЖАВ

Анотація

Метою дослідження є визначення міжнародно-правових стандартів у сфері захисту культурної спадщини та правових актів, спрямованих на імплементацію відповідних норм у національне законодавство держави. Методологічна база дослідження поєднує в собі загальнонаукові та спеціальні наукові концепції, теорії і методи. В якості методологічної бази дослідження використовуються такі методи пізнання, як історичний, методи компаративного аналізу, емпіричного узагальнення, моделювання та абстрагування, діалектичний, системний, комплексний та інші. Так, для пізнання юридичного змісту поняття «охорона культурної спадщини»  використовується діалектичний метод. Методи моделювання та абстрагування використані в процесі дослідження процесів імплементації міжнародно-правових стандартів охорони культурної спадщини. Широко також використовуються загально-гносеологічні прийоми пізнання – індукції, дедукції, аналізу та синтезу, що дозволило вирішити завдання дослідження онтологічної та практично-праксіологічної парадигми охорони культурної спадщини у сучасних умовах конституційно-правового розвитку. Наукова новизна дослідження полягає  у тому, що вперше актуалізовано питання імплементації міжнародно-правових актів у сфері захисту та охорони культурної спадщини в ракурсі сучасних загальносвітових викликів. Висновки.  В результаті проведеного дослідження слід відзначити наступні найважливіші характерні ознаки міжнародно-правових стандартів охорони культурної спадщини та їх імплементації до національної правової системи: забезпечення громадян держави юридичними засобами використання норм міжнародних договорів про охорону культурної спадщини;  опосередковування національної імплементації міжнародних договорів усіма видами юридичної діяльності держави; необхідність офіційного опублікування імплементованого міжнародного договору про охорону культурної спадщини;  насиченість міжнародних договорів про охорону культурної спадщини оціночними поняттями, високий рівень абстрактності їх приписів; вплив на практику реалізації норм досліджуваних міжнародних договорів актів міжнародних правозастосувальних органів; наявність міжнародних механізмів, що здійснюють контроль за впровадженням у життя міжнародних зобов’язань, узятих на себе державами згідно договорів про захист культурної спадщини.