СУЧАСНІ ЕТНОФЕСТИВАЛІ ХАРКІВЩИНИ: ТРАДИЦІЇ, ДОСВІД, СЬОГОДЕННЯ

Анотація

Метою роботи є аналіз етнофестивалів Харківщини, висвітлення динаміки розвитку в контексті сучасного фестивального руху України. Методологія дослідження полягає у використанні таких методів: культурологічного, компаративно-історичного; компаративного і системного аналізу, що полягає в спробі розглядати фестиваль як складно структурований простір, застосовувати мистецтвознавчі підходи до організації фестивалів; елементів мистецтвознавчого методу для встановлення культурно-історичної цінності фестивалю як мистецького об’єкту; аксіологічного, який характеризується своєю конкретною спрямованістю на розвиток ціннісних орієнтацій глядацької аудиторії, що визначає напрям людської діяльності в питаннях організації та проведення фестивалю, формулювання його мети і завдань. Наукова новизна отриманих результатів полягає в постановці й дослідженні багатогранної проблеми етнофестивалів Харківщини, яка потребує більш детального вивчення української мистецтвознавчої науки; у виявленні співвідношення традиційної культури та сьогочасної художньої практики. Висновки.  По-перше, аналіз довів, що Харківщина посідає особливе місце на загальній фестивальній мапі сучасної України. По-друге, етнокультурні процеси, що відбуваються в регіоні, уже є невід’ємною частиною сьогоденного життя; насамперед вони спрямовані на збереження етнічного ядра культури. По-третє, етнофестивалі Харківщини стали масштабною подією регіону, що сприяють відновленню, відродженню і збереженню культурної спадщини, на якій відображається та реконструюється система унікальної традиційної культури Слобожанщини. По-четверте, фестиваль являє собою особливий тип художнього простору, де здійснюється взаємозв’язок різних мистецтв, одночасно взаємодіють традиційні мистецькі види та експериментальні форми сучасної художньої практики. По-п’яте, українській культурі потрібний перегляд нинішніх культурних процесів із подальшою  інтерпретацією кращих здобутків української культурної спадщини. По-шосте, у створенні режисером-постановником загальної художньої образності фестивалів пріоритетним є театралізований контекст.