ПАРАДИГМА ХРИСТИЯНСЬКОГО СЛАВОСЛІВ’Я У ТВОРЧОСТІ Г. Ф. ГЕНДЕЛЯ

Анотація

Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційної унікальності «Te Deum “Dettingen”» Г. Ф. Генделя в руслі християнської славословної традиції. Методологія роботи  спирається на інтонаційну концепцію музики в ракурсі інтонаційно-стилістичного, етимологічного аналізу, спадкоємного від Б. Асаф’єва та його послідовників, а також на міждисциплінарний та історико-культурологічний підходи. Останні дозволяють виявити духовно-смислову та стильову специфіку «Te Deum “Dettingen”» Г. Ф. Генделя в контексті не тільки індивідуального авторського стилю, але й еволюційних шляхів духовного хорового мистецтва Європи. Наукова новизна роботи визначена тим, що в ній вперше узагальнена поетика «Te Deum “Dettingen”» Г. Ф. Генделя у руслі християнської славословної традиції. Висновки. Хорова творчість Г.Ф. Генделя пов’язана з Англією, її політичною, культурно-історичною та хоровою традицією. Одним із «знаків» даного зв’язку можна вважати його п’ять композицій на тексти Te Deum (в англійській версії). Два найбільш масштабних генделевських Те Deum – Утрехтський (1713) та Деттингенський (1743) – присвячені завершенню війни за іспанський спадок і перемозі англійських та союзних австрійських військ над французами під Деттингеном. «Te Deum “Dettingen”» Г. Ф. Генделя народжений на перетині, з одного боку, арсеналу музичної риторики, пов’язаної з образами слави, хваління (квартовість, трубні гласи, семантика ре мажору тощо), з іншого – апелювання до фактурно-інтонаційних формул духовно-співацької славословної практики, що генетично сходить до традиції раннього Середньовіччя, зокрема, до амвросіанського співу (антифон, респонсорій, мелізматичний юбіляційний спів тощо).