ЕСТЕТИЧНИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ВИМІР СУЧАСНОГО ІКОНОПИСУ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2019.191821Анотація
Метою статті є висвітлення естетичного і соціального підходів до вивчення та інтерпретації сучасного східнохристиянського іконопису. Методологічною основою дослідження є контекстуальний підхід із застосуванням компаративного методу та методу систематизації. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняному мистецтвознавстві систематизовано найрельєфніші концепції, що характеризують розвиток східнохристиянської іконописної традиції в наш час. В роботі враховані ключові ідеї провідних вітчизняних та західних науковців в цій галузі. Висновки. В межах теорії мистецтва сучасна іконописна традиція, як жанр живопису, неодмінно пов’язується вченими з середньовічною візантійською та поствізантійською культурною спадщиною. Хоча ідеї різних авторів щодо перспективи та канонічності ікони в наш час часто різняться, всіх їх об’єднує віддаленість в часі від середньовічної, «правдивої» іконописної традиції, до якої вони апелюють. Якщо деякі дослідники оцінюють сучасний іконопис як некритичний консерватизм і навіть відмовляють іконі в існуванні, їм опонують інші, констатуючи, що сьогоднішня затребуваність іконопису базується не стільки на естетичному, скільки на соціальному підґрунті. Якщо естетична аргументація сучасного іконопису тісно пов’язана з богословським та релігійно-естетичним дискурсом, соціальний вимір іконопису полягає в тому, що він відіграв і продовжує відігравати помітну роль у розбудові національної пам’яті у Східній Європі##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.