ПОНЯТТЯ «CONTEMPORARY DANCE» (ТАНЕЦЬ КОНТЕМПОРАРІ): КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ, ФІЛОСОФСЬКІ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВЧІ ПІДХОДИ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2021.250256Анотація
Мета роботи – проаналізувати та систематизувати підходи до визначення поняття «танець контемпорарі». Методологія дослідження базується на аналізі дотичних до теми наукових джерел, підходів до трактування поняття «Contemporary Dance», із застосуванням термінологічного та історичного методів. Наукова новизна. Вперше виявлено основні підходи до визначення танцю контемпорарі та виявлено його характерні ознаки. Висновки. Танець контемпорарі посів помітне місце серед напрямів хореографічного мистецтва, має широке коло прихильників, визнаний як сценічне явище та культурно-мистецька практика. Наразі існує широкий спектр підходів до розуміння танцю контемпорарі, що зумовлює термінологічні розбіжності наукових працях. Серед основних позицій щодо танцю контемпорарі можна виокремити його розгляд як авангардної форми хореографічного мистецтва, яка еволюціонувала з танцю модерн; як драматичний віртуозний танець, який бере свій початок з балету та джазу; як інтелектуальний танець, який зародився в Європі та Америці, базується на різних техніках та методиках, сприймається як інструмент для розвитку тіла танцівника. Дотримуємося позиції, що танець контемпорарі – це напрям хореографічного мистецтва, що виник наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття в Європі та Америці, базується на техніках і методиках, які виступають інструментами для розвитку тіла, формування усвідомленості та індивідуальної хореографічної мови танцівника.
Ключові слова: танець контемпорарі, сучасна культура, хореографія, сучасний танець, термінологічний підхід.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.