Мистецтво ілюзіонізму як явище видовищної культури
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2024.322795Анотація
Мета статті – розглянути мистецтво ілюзіонізму як явище сучасної видовищної культури, у межах якої формується власна семантика й естетика та стає можливою реалізація професійного і творчого потенціалу особистості. Методологія дослідження ґрунтується на системному та ціннісному підходах, а також на застосуванні аналітичного, синтетичного, історичного, мистецтвознавчого та культурологічного методів, що дає змогу комплексно розглянути означену проблематику й отримати відповідні результати дослідження. Наукова новизна полягає в теоретичному осмисленні ілюзіонізму як синтетичного жанру сучасного мистецтва, що включає в себе як технічні й технологічні елементи, так і культурні та психологічні, будучи націленим на формування яскравого й незвичного видовища, при цьому ретранслюючи на публіку сенси й цінності, актуальні сучасному суспільству. Висновки. У результаті проведеного дослідження з’ясовано, що сучасна видовищна культура є поліжанровим феноменом, що впливає на всі аспекти суспільного життя, сприяючи формуванню нових соціальних зв’язків, міжкультурному обміну, а також надає простір для самовираження і творчості, пропонуючи унікальні можливості для розваг, навчання та особистісної взаємодії. Ілюзіонізм як феномен видовищної культури та фокуси як естрадний жанр не лише виконують розважальну функцію, а й мають глибокий культурний сенс, стимулюючи креативність і формуючи унікальний культурний продукт, що певною мірою виходить за межі повсякденної культури, створюючи ефект магічного дійства. Завдяки унікальному поєднанню мистецтва, науки й технологій ілюзіонізм спонукає до творчого пошуку, що перебуває поза межами звичайного досвіду, формуючи нові виміри сприйняття сучасного видовища.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.