Телевізійне dance show у контексті сучасної танцювальної індустрії
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2024.322844Анотація
Мета статті – концептуалізувати телевізійне dance show як ефективний інструментарій танцювальної індустрії першої чверті ХХІ ст. Методологія дослідження. Застосовано міждисциплінарний підхід, у межах якого комплекс методів дослідження становлять метод аналізу та синтезу, аналогії і порівняння, метод типологічного та структурно-функціонального аналізу, компаративний метод, системний метод та ін. Наукова новизна. Досліджено телевізійне dance show як потужний інструмент танцювальної індустрії 2000-х – початку 2020-х рр.; розглянуто особливості телевізійного танцювального реаліті-шоу та виявлено його комунікаційну стратегію; проаналізовано популярні формати танцювальних реаліті-шоу змагального характеру (Dancing with the Stars та So, You Think You Can Dance). Висновки. Телевізійне dance show у перші десятиліття ХХІ ст. стало одним із найбільш популярних способів розваги в різних країнах світу, що призвело до зростання попиту на нові танцювальні напрями й стилі, а також зумовило вдосконалення технологій і танцювальних технік. Комунікаційна стратегія пробудження емоційного резонансу аудиторії танцювального реаліті-шоу полягає в зміщенні уваги глядача з безпосередньо танцювальної практики (від тренувань до виступу) на емоційну складову процесу. На сучасному етапі розвитку суспільства телевізійні dance show є одним із найбільш ефективних інструментів танцювальної індустрії, сприяючи: популяризації візуального танцювального контенту; поширенню ревалентної інформації як для теоретиків, так і для практиків танцю; розвитку мережі танцювальних студій та шкіл танцю різних стилів; ознайомленню широкої аудиторії з провідними представниками танцювальної індустрії національного рівня; наданню безпрецедентних можливостей для професійної реалізації молодих танцюристів та ін.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.