Віденський модерн в оптиці філософії емпіріокритицизму Е. Маха (частина ІІ)

Анотація

Мета роботи – проаналізувати творчість митців віденського модерну в контексті одного з головних протиріч епохи кінця ХІХ –  початку ХХ століть між реальним та ілюзорним світом, дихотомією раціонального та емоційного, чуттєвого і надчуттєвого, свідомого і несвідомого, природою і культурою, життям і смертю та ін. Виявити вплив філософії емпіріокритицизму Ернста Маха на розробку теорії нового мистецтва Германа Бара, фундатора й ідейного натхненника «Молодого Відня» і ранню творчість австрійського письменника, виразника ідей декадентства Гуґо-Лауренца-Гофмана фон Гофмансталя. Методологія статті.. Дослідження дискурсу віденського модерну здійснювалося шляхом застосування низки загальних методів: історичного, порівняльного, аналітичного, структурного, герменевтичного, символіко-алегоричного та ін. Наукова новизна. У статті вперше у вітчизняній гуманітаристиці розглянуто феномен віденського модерну в оптиці філософії емпіріокритицизму Ернста Маха. Висновки. Філософія емпіріокритицизму Ернста Маха, репрезентована в тезі «світ є моє відчуття», була однією з ідейно-теоретичних засад віденського модерну, передусім об’єднання «Молодий Відень», вплинула на розробку теорії нового мистецтва Германа Бара, заклала підґрунтя осмислення та осягнення, відображення і репрезентації в ранній поетичні творчості Гуґо-фон Гофмансталя протиріччя між ілюзією і реальністю засобами художньої творчості та відкрила шляхи його вирішення, проникнення в глибини власного «Я» задля подолання кризи особистості і виявлення взаємозв'язку людини та світу, перебування на межі раціонального і позасвідомого, земного і потойбічного, життя і смерті та його проявлення у творчості.