Освітній дизайн у мистецько-освітньому просторі: кульутротворчі засади та перспективи інтеграції

Анотація

Мета статті – здійснити культурологічне осмислення ґенези поняття «освітній  дизайн», окреслити його специфіку як дієвого інструменту у формуванні вітчизняного мистецько-освітнього простору. Методологія дослідження базується на загальнонаукових підходах – аналітичному, культурологічному, системному, компаративному та міждисциплінарному. Застосовано культурно-історичний та семантичний аналіз, а також метод моделювання. Наукова новизна. На основі запропонованої комплексної моделі освітнього дизайну вперше здійснено концептуалізацію поняття «освітній дизайн» у контексті мистецько-освітнього простору. Визначено роль освітнього дизайну як механізму культуротворчих трансформацій. Доведено, що освітній дизайн формує нову культуру навчання, в якій поєднується зарубіжний досвід, традиційні мистецькі практики та інноваційні технології. Висновки. Освітній дизайн у мистецько-освітньому просторі є не лише інструментом оптимізації навчального процесу, а й культуротворчим механізмом, що сприяє формуванню творчої особистості, її естетичного світогляду, культурного інтелекту, ціннісних орієнтирів та професійної самореалізації. Його упровадження в українських мистецьких навчальних закладах створює передумови для розробки нових навчальних програм, побудованих на міждисциплінарних підходах, інтеграції сучасних технологій та персоналізованих траєкторій навчання. Завдяки освітньому дизайну формується інноваційний мистецько-освітній простір, який поєднує традиційні мистецькі практики, світові тенденції та цифрові технології. Це сприяє розвитку інтерактивних артпросторів, створенню цифрових платформ для художньої взаємодії, застосуванню VR/AR-технологій у навчальному процесі, що розширює можливості для експериментування та адаптації до глобального культурного контексту. Уперше в науковому дискурсі прикладної культурології здійснено концептуалізацію освітнього дизайну як динамічного процесу формування універсального мистецького навчального середовища. Запропонована структурна модель освітнього дизайну інтегрує сучасні педагогічні та культурологічні принципи, сприяючи розвитку мистецько-освітнього простору як культуротворчого феномену. Особливу роль відіграє створення інклюзивного предметно-просторового середовища, яке враховує архітектурні, естетичні та психолого-педагогічні вимоги. Отже, освітній дизайн є стратегічним інструментом культуротворчих трансформацій у мистецько-освітньому просторі України. Він не лише підвищує ефективність навчального процесу, а й сприяє розвитку середовища, що формує нові культурні практики, естетичні цінності та розширює можливості для  самореалізації творчої особистості.