Творчість як рушійна сила інновацій у контексті наукової думки України ХХІ століття

Анотація

Мета статті – розгляд творчості як рушійної сили інноваційного розвитку, розкриття її впливу на формування інтелектуального та культурно-мистецького потенціалу суспільства в контексті наукової думки України ХХІ століття. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході щодо дослідження творчості в науковій думці України ХХІ століття. Філософський аналіз наукової думки дозволяє інтегрувати поняття в широкий культурно-мистецький контекст; психологічний підхід базується на теорії розвитку особистості через творчість; смисловий підхід акцентує увагу на значеннях і суб’єктивному досвіді, а також пояснює можливості виходу творчості за межі звичайного досвіду та створення нових можливостей для мислення; системний підхід систематизує існуючі погляди щодо творчості як рушійної сили інноваційного розвитку, розглядає її як фактор, що впливає на формування інтелектуального та культурно-мистецького потенціалу суспільства та надає можливості спрогнозувати перспективи його розвитку. Наукова новизна полягає у тому, що на основі аналізу наукової думки України ХХІ століття творчість досліджується як рушійна сила інноваційного розвитку, розкриваються її впливи на формування інтелектуального та культурно-мистецького потенціалу суспільства, творчість досліджується як ключовий чинник розвитку суспільства. Творчість розглядається у філософському, психологічному та економічному аспектах, підкреслюється її роль у формуванні нових ідей, адаптацій до змін та інноваційних процесів, що відбуваються у соціокультурному просторі першої чверті ХХІ століття. Висновки. В контексті наукової думки України ХХІ століття творчість постає як рушійна сила, в якій інтелект і уява взаємодіють, щоб створити не тільки нові ідеї чи об’єкти, а й нові способи сприйняття і розуміння реальності. Творчість як рушійна сила інновацій в контексті формування інтелектуального та культурно-мистецького потенціалу суспільства має значний потенціал для трансформації як індивідуального, так і колективного досвіду. Це активний процес, який може забезпечити постійну еволюцію своїх цінностей і поглядів, що можуть стати основою для розвитку нових форм мистецтва. В статті аналізуються різні підходи до визначення творчості як категоріального поняття, її багатогранної природи, зв’язок із свободою мислення, інтуїцією, самовираженням та соціальними механізмами. На основі аналізу наукової думки надається визначення дефініції «творчість», яка розглядається як рушійна сила інноваційного розвитку суспільства, що поєднує різні аспекти: адаптацію до нових умов, інноваційні рішення та формування нових культурно-мистецьких та наукових парадигм. Запропонована інтеграція різних наукових підходів для глибшого розуміння творчості як результату та характеристики особистості. Дослідження акцентує увагу на важливості творчості для розвитку інтелектуального капіталу та соціального прогресу.