Інноваційна діяльність культурно-мистецьких інституцій як чинник модернізації соціокультурного простору України на початку XXI ст.

Анотація

Мета дослідження – інноваційну діяльність культурно-мистецьких інституцій України на початку XXI століття як чинник модернізації соціокультурного простору в умовах цифрових трансформацій та соціально-політичних викликів. Методологія дослідження. Застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує інституційний, культурологічний та функціоналістський теоретичні засади. Використано комплекс методів, зокрема: контент-аналіз офіційних документів, наукових публікацій та проєктної документації культурно-мистецьких інституцій для виявлення ключових тенденцій інноваційної діяльності; типологізація, що дозволила систематизувати різновиди інновацій за технологічним, соціокультурним, освітнім, організаційним і аспектами, пов’язаними із збереженням і передачею культурної спадщини; порівняльний аналіз практик інституцій культурної сфери різних регіонів України для виявлення особливостей і викликів локальної інноваційної діяльності; кейс-стаді провідних культурних інституцій і проєктів, зокрема Мистецького Арсеналу, Jam Factory Art Center, Ukrainian Institute та інших, для глибокого вивчення механізмів реалізації інновацій; аналіз соціальних і політичних контекстів, що впливають на модернізацію культурного простору в Україні, із залученням міждисциплінарних підходів. Наукова новизна. Уперше запропоновано систематизовану типологію інновацій у діяльності культурно-мистецьких інституцій України, що включає технологічний, соціокультурний, освітній, організаційний та аспекти, пов’язані із збереженням культурної спадщини. Висновки. Інноваційна діяльність культурно-мистецьких інституцій України має багатовимірний характер і включає цифровізацію, соціокультурні ініціативи, освітні програми, організаційні трансформації та заходи зі збереження культурної спадщини. Впровадження таких інновацій сприяє модернізації культурного сектору, підвищенню соціальної згуртованості та адаптації до викликів XXI століття, проте залишається ряд проблем, пов’язаних із ресурсним дефіцитом та інституційними бар’єрами.