Креативність і культура: трансформація цінностей у ХХІ столітті

Анотація

Мета дослідження: визначити креативність як соціокультурний ресурс ХХІ століття, що трансформує систему цінностей сучасного суспільства; проаналізувати приклади культурної політики у сфері креативних індустрій у провідних країнах світу та в Україні. Методологічною основою дослідження є міждисциплінарний підхід, що поєднує методи культурології, філософії культури, соціології, а також теорії креативних індустрій, що дає змогу комплексно осмислити феномен креативності як соціокультурного ресурсу та визначити його вплив на трансформацію ціннісних систем у глобалізованому світі. Кейс-метод (case study) використано для аналізу конкретних прикладів реалізації креативних програм, ініціатив, платформ та кластерів, що мають культурно значущий вплив на суспільство. Наукова новизна. дослідження полягає у комплексному осмисленні креативності як глобального соціокультурного ресурсу, що відповідає викликам сучасності та сприяє сталому розвитку. Вперше окреслено можливості використання результатів для формування державної політики у сфері культури та інновацій, а також підвищення ефективності культурних проектів на місцевому рівні. Висновки. Креативність у ХХІ столітті виконує функцію інтегратора інновацій, культури та ідентичності. Успішне впровадження креативного потенціалу на державному рівні сприяє розвитку культурної сфери, соціальній згуртованості та стійкості національних культур. Україна має значний потенціал для використання світового досвіду у формуванні власної моделі креативної політики. Світовий досвід показує, що інвестування у креативність сприяє культурному розмаїттю, інклюзивному зростанню та подоланню соціальних розривів. В українському контексті, особливо в умовах війни, креативність набуває етичного значення, виступає засобом культурної стійкості та репрезентації національної гідності. Сучасна креативність формує нову систему цінностей, яка ґрунтується на гібридній культурі, глобалізації та соціальних змінах. Ефективна культурна політика повинна поєднувати глобальний досвід із локальними ініціативами, спираючись на принципи відкритості, інклюзивності, сталого розвитку та культурної автономії.