Теоретико-методологічні засади дослідження діяльності національно-культурних товариств у часи незалежності України

Анотація

Мета дослідження – концептуалізація основних понять і методологічних підходів до вивчення діяльності національно-культурних товариств у період незалежності України в контексті міжкультурної взаємодії. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному синтезі культурології, історичних наук, соціології, політології та культурної антропології, що дозволяє розглядати національно-культурні товариства як багатовимірне явище. У науковій розвідці застосовано загальнонаукові методи (аналіз і синтез, індукція та дедукція, узагальнення, порівняння), а також спеціальні: історико-типологічний, системний, компаративний, структурно-функціональний, контент-аналіз. Наукова новизна полягає в уточненні понятійного апарату, необхідного для культурологічного аналізу діяльності національно-культурних товариств у контексті міжкультурної взаємодії та в обґрунтуванні міждисциплінарної стратегії соціокультурної аналітики, що інтегрує здобутки культурології, етнології, соціології, історії і культурної антропології. Запропоновано авторську модель аналізу діяльності національно-культурних товариств як інституцій, що одночасно виконують функції збереження культурної ідентичності, популяризації етнічної спадщини та сприяння інтеграції спільнот у громадянське суспільство. Висновки. Дослідження національно-культурних товариств в Україні вимагає міждисциплінарного підходу, що поєднує порівняльно-історичний, структурно-функціональний та культурно-антропологічний аналіз. Такі товариства виконують роль зберігачів етнічної ідентичності, популяризаторів культурної спадщини та активних учасників громадянського суспільства й міжкультурного діалогу. Сучасні виклики зумовлюють необхідність оновлення стратегій їх підтримки та формування ефективного партнерства між державою, громадським сектором і локальними ініціативами.