Становлення українського стилю в інтер’єрах громадських та житлових споруд України в першій третині ХХ ст.

Анотація

Мета роботи – на основі аналізу інтер’єрів громадських та житлових споруд України у першій третині ХХ ст. окреслити головні засади образотворчості, спрямованих на звернення до джерел народного мистецтва, нерозривного поєднання архітектури, скульптури та монументального живопису, що створює цілісний мистецький образ. Методологія дослідження полягає в застосуванні мистецтвознавчого підходу до історичного та художнього аналізу інтер’єрів громадських та житлових споруд України в першій третині ХХ ст., розгляду характерних рис. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні феномену використання народних мотивів і поєднання зі стилем модерну, конструктивізму як важливих складових у збереженні національної культурної ідентичності. Висновки. Результати дослідження в першій третині ХХ століття висвітлюють особливості художніх рішень відомих мистців (В. Кричевський, О. Сластіон, А. Ждаха, М. Бойчук, О. Саєнко) у громадських та житлових інтер’єрах споруд України. Визначено принципи осмислення мистцями традиційного мистецтва та активної його трансформації в поєднанні з модерними художніми напрямами та створення єдиного образу інтер’єру. Підкреслено активне використання декоративних видів мистецтв: ткацтва, кераміки, дереворізьблення, поєднання різних видів мистецтв в інтер’єрі. Звернення до глибинних основ народної культури виявляло самобутність українського народу, сприяло формуванню українського стилю в житлових та громадських інтер’єрах засобами лаконічної форми, пластики, творення образу та системи колористики. У серії проєктів інтер’єрів О. Саєнка показано не тільки проєктування внутрішнього оформлення приміщень, але й розробку власних творів (килими, декоративні тканини, меблі, кераміка, викладені соломою мозаїчні панно, розписи-фризи), що створювали неповторний синтез мистецтв в інтер’єрному просторі.