Діяльність Зої Гайдай на київській оперній сцені в період пізнього сталінізму (1946–1953 роки)

Анотація

Мета роботи – дослідити особливості діяльності співачки З. Гайдай на сцені Київської опери в 1946–1953 рр., у період пізнього сталінізму, зокрема виявити умови праці, можливості творчої реалізації, перспективи, а також аналізувати творчі досягнення відомої артистки відповідно до засад репертуарної політики й визначити їх мистецьку цінність у контексті вимог сьогодення. Методологія роботи полягає у використанні джерелознавчого методу для аналізу архівних документів – рецензій на постановки, епістолярної спадщини З. Гайдай, а також інших матеріалів з теми дослідження, конкретно-історичного – для визначення впливу політичних процесів періоду пізнього сталінізму на функціонування Київської опери та діяльність її солістки З. Гайдай, загальнонаукових методів (аналіз, синтез, узагальнення тощо) – з метою ретельного вивчення питання і формування обґрунтованого висновку. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній досліджено особливості діяльності співачки З. Гайдай на сцені Київської опери в період пізнього сталінізму 1946–1953 рр. Завдяки опрацюванню архівних джерел вдалося з’ясувати, якими були умови праці, можливості реалізації творчого потенціалу, перспективи на майбутнє внаслідок виходу постанов ЦК КП(б) України, що здійснили вплив на функціонування театру, формування його репертуарної політики. Висновки. Діяльність співачки З. Гайдай на київській оперній сцені в період пізнього сталінізму (1946–1953) на сьогодні не можна вважати надто успішною, адже деструктивний вплив репресивних постанов означеної вище доби на формування репертуарної політики театру вкрай політизував цей процес, обмеживши право митців на свободу творчості та унеможлививши безперешкодне здійснення постановок найкращих спектаклів українського й західноєвропейського оперного репертуару. Насамперед ставили ті вистави, що вкладалися в ідеологічні межі сталінського тоталітарного режиму, хоча це не гарантувало їм стабільний успіх у публіки. За таких умов праці З. Гайдай не змогла вповні реалізувати свій творчий потенціал на оперній сцені. Характеризуючи її доробок 1946–1953 рр., передусім участь у прем’єрних спектаклях, найбільш значущими з погляду сьогодення стали виконані нею партії Манон Леско в опері-монтажі «Манон» Ж. Массне, Гальки в однойменній опері С. Монюшка та Галі в «Утопленій» М. Лисенка. У межах процесу декомунізації в пропагандистських опер доби пізнього сталінізму немає шансів повернутися на сцени українських театрів.