Мистецькі практики як чинник публічної культурної політики в умовах сучасних соціокультурних трансформацій

Анотація

Мета статті – визначити роль мистецьких практик як чинника публічної культурної політики в умовах сучасних соціокультурних трансформацій та проаналізувати їхній вплив на формування публічного простору та культурної ідентичності. Методологію дослідження ґрунтується на культурологічному, системному та комунікативному підходах. Застосовано комплексний підхід, який включає аналіз наукових публікацій, порівняльний аналіз українського та міжнародного досвіду цифрових мистецьких практик, системну класифікацію цифрових платформ, а також оцінку впливу мистецьких практик на публічну культурну політику та процеси глокалізації. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні механізмів впливу цифрових мистецьких практик на публічний простір, культурну ідентичність та моделі участі; проведено систематизацію цифрових практик в Україні та порівняльний аналіз українського й міжнародного досвіду цифрових музеїв, що підкреслює їхню роль як активного інструменту реалізації державних і локальних культурних стратегій. Висновки. доведено, що цифрові мистецькі практики є дієвим чинником публічної культурної політики, сприяють конструюванню публічного простору, зміцненню культурної ідентичності та формуванню нових моделей культурної участі. Виявлено, що українські цифрові практики забезпечують інтеграцію локальних культурних традицій із глобальними тенденціями глокалізації, водночас відповідаючи на специфічні соціокультурні виклики. Результати дослідження підтверджують їхню функцію як стратегічного інструменту реалізації державних і локальних культурних ініціатив та інноваційних моделей взаємодії між митцями, інституціями та аудиторією.