Розвиток конкурсного бального танцю в Україні 90-х років ХХ століття – початку 20-х років ХХІ століття

Анотація

Мета статті – проаналізувати формування, тенденції та особливості розвитку конкурсного бального танцю в Україні, з 90-х років ХХ століття – початку 20-х років ХХІ століття. Методологія дослідження. Для досягнення мети використані методи: проблемно-хронологічний – для дослідження розвитку конкурсного бального танцю після розпаду радянського союзу, що призвело до значних соціокультурних трансформацій та початком руху в бік європейської інтеграції; статистичний – дослідження діяльності численних клубів бального танцю та інших танцювальних об’єднань; соціологічний – для аналізування ролі і функції конкурсного бального танцю в українському суспільстві; систематизації – усвідомлення поєднання подій виникнення розгалуженої мережі спортивних організацій; синтезу – для аналізування взаємозв’язків конкурсного бального танцю з іншими складовими бальної хореографії та формами мистецтва; включеного спостереження – для перегляду окремих конкурсів, чемпіонатів і змагань з бально–спортивних танців і попереднього їх осмислення. Наукова новизна: вперше здійснено мистецтвознавчий аналіз розвитку конкурсного бального танцю в Україні, висвітлено специфіку існування бальної хореографії в конкурсному просторі через призму діяльності українських танцювальних організацій, які функціонують з 90-х років ХХ століття. Висновки: На сьогоднішній день в Україні бальні танці є важливою складовою діяльності розгалуженої мережі спортивних організацій, до якої входять численні клуби бального танцю та інші танцювальні об’єднання. Конкурсно–спортивна практика є об’єктом уваги клубів бально–спортивного танцю, українських та міжнародних танцювально–спортивних організацій, вона користується популярністю серед населення та підтримкою Міністерства молоді та спорту України. Варто зауважити, що недостатність фінансування, відміна конкурсів, чемпіонатів і змагань з бально–спортивних танців через об’єктивні несприятливі соціальні обставини (збройні конфлікти, економічні кризи, пандемії, тощо) можуть призвести до зниження технічного рівня виконавців, втрати тренерського досвіду, знищення педагогічних шкіл з багатим досвідом підготовки юних виконавців.