Еволюція суспільної місії диригента духового оркестру в умовах воєнного стану: порівняльний аналіз досвіду 1939–1945 та 2022–2026 років
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2026.362386Ключові слова:
соціальне призначення, ідеологічна роль, музичний спротив, культурна дипломатія, медіа-комунікаторАнотація
Метою статті є встановлення на основі порівняльного аналізу трансформації ролі диригента від суто музичного керівника до модератора суспільних емоцій та волонтерського лідера. Методологічну основу дослідження склали: порівняльно-історичний метод (зіставлення функцій диригента у двох часових площинах); екзистенційно-комунікативний метод (характеристика диригента як громадського лідера, координатора ціннісного діалогу та волонтера); контент-аналіз цифрового середовища (вивчення медіаприсутності духових оркестрів у соціальних мережах); аксіологічний аналіз музичного контенту (дослідження репертуару з точки зору цінностей (патріотизм, стійкість). Наукова новизна. У роботі вперше здійснено компаративну реконструкцію професійної діяльності капельмейстерів середини ХХ століття та сучасних військових і муніципальних диригентів України. Це дало змогу проаналізувати адаптацію диригентських стратегій до безпрецедентних викликів повномасштабної війни через призму історичних подій. Вперше досліджено феномен цифрової трансформації військової музичної культури, де диригент виступає не лише як керівник колективу, а як медіаменеджер та контент-мейкер, що масштабує дух спротиву через глобальні цифрові платформи. Висновки. Сьогодні місія диригента трансформувалася з ретранслятора державної ідеології (як у 1939–1945 рр.) у роль активного медіаменеджера та культурного дипломата. Завдяки цифровізації та соцмережам, оркестр перестав бути лише лінійним інструментом агітації, перетворившись на джерело вірального контенту, що формує світовий імідж спротиву. Це перетворює оркестр із механізму агітації на живий інструмент культурної дипломатії та прямого залучення міжнародної підтримки.
Посилання
Badalov, O. P. (2021). The creative life of military conductors in the context of the formation of the musical space of Chernihiv region. Musicological thought of Dnipropetrovsk region, 20,189–200 [in Ukrainian].
Dymnich, N. (2025). The brass band of the 50th regiment of the National Guard played a concert for doctors and patients of a hospital in Ivano-Frankivsk region. https://suspilne.media/ivano-frankivsk/1092598 [in Ukrainian].
Kachurynets, L. V. (2024). Directions of activity of conductors of Ukraine in the 20th century through the prism of artistic projects. Problems of interaction of art, pedagogy and theory and practice of education, 71 (189), 179–195 [in Ukrainian].
Liubarskyi, R. (2016). What does the music of “cyborgs” sound like? https://kirovograd24.com/society/2016/08/26/ [in Ukrainian].
Malisov, N.A. (2003). Our Brass Orchestra. Chernihiv [in Ukrainian].
We couldn’t miss this trend. (2026). https://www.instagram.com/reel/DVapNX [in Ukrainian].
Pahiria, O. (2012). Life in a Rebel Way. Ukrainian Week, 41 [in Ukrainian].
Rusina, S. (2024). Musical front: Khmelnytskyi municipal orchestra helps the army with charity concerts. ZHAR [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.