СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ РАННІХ СИМФОНІЙ Й. ГАЙДНА

Abstract

Мета роботи - проаналізувати і окреслити значення ранніх партитур Й. Гайдна як важливої складової всі- єї його творчості в загальному соціокультурному контексті періоду ранньокласичного оркестру. Методологія дос- лідження визначається самим характером досліджуваної проблеми. У роботі застосовуються історико-стильовий і функціональний методи, що продовжує традицію вітчизняної музично-теоретичної школи і методологію дослі- дження оркестрових явищ, що склалася в системі вищої академічної музичної освіти України, яка поєднує теоре- тичний і історичний підходи до вивчення предмета. Специфіка теми дослідження зажадала виходу за межі ми- стецтвознавства до області міждисциплінарних знань (філософії та культурології). Наукова новизна даного дослідження визначається його матеріалом і ракурсом розгляду проблеми. Наукова праця присвячена до- слідженню оркестрового стилю раннього Й. Гайдна. В роботі проаналізована проблематика ранньокласичного оркестру, а ранньокласичний оркестр видатного композитора розглядається як приватний прояв загального фе- номену, зіставляються оркестрові прийоми раннього Й. Гайдна з бароковою і зрілою класичної оркестровкою, де саме явище ранньокласичного оркестру виявляється представленим у контексті еволюції оркестрового ми- стецтва. Висновки. Оркестрове письмо раннього Й. Гайдна, що пов'язане з бароковим, в той же час виявляє в собі нові риси - відмова від continuo в симфоніях, зростання ролі духових, винахідливість у створенні оркестрової фактури, її індивідуалізація - що однозначно характеризує стилістику композитора як явище нової епохи - епохи класичного стилю. Безумовно, оркестровка раннього Й. Гайдна нерозривно пов'язана з ідіомами галантного ранньокласичного стилю, їй властива наявність «загальних місць», тембро-фактурних «топосів» свого часу. Але не можна не відзначити, що при досить скромному складі доступного на той час до його розпорядження оркестру, Й. Гайдн максимально використовував наявну темброву палітру для підкреслення деталей композиції в області її фактури, гармонії та форми. Звернення до давно засвоєних прийомів, поряд зі свободою підходу до створення кожної нової партитури - в цьому й полягає особливість оркестрового стилю раннього Й. Гайдна, що надає його музиці індивідуальне звучання, яке відоме всьому людство