ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ДЕЯКИХ МЕТОДИК РЕСТАВРАЦІЇ СТАНКОВОГО ЖИВОПИСУ В КОНТЕКСТІ ВПЛИВУ НА ПОСТРЕСТАВРАЦІЙНИЙ СТАН ЕКСПОНАТІВ У XX СТ.

Автор(и)

  • Iryna Marchenko здобувач Центру пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2015.138364

Ключові слова:

реставрація, консервація, воско-смоляні мастики, клейові розчини, ВЦНДЛКР (Всесоюзна центральна науково-дослідницька лабораторія з консервації та реставрації музейних художніх цінностей у Москві), паркетаж, полівініловий спирт

Анотація

У статті розглянуто основні тенденції розвитку вітчизняної школи реставрації ХХ ст. Особливу увагу приділено періоду 50-60-х років ХХ ст., як етапу розвитку наукових та технологічних засад галузі. Проаналізовано еволюцію деяких реставраційних методик та їх можливий вплив на подальше зберігання художніх пам`яток у музеях.

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-08-25

Номер

№ 1 (2015)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.