УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2019.191764Ключові слова:
українська мова, культура, правова культура, правова свідомість, правова держава, державний службовець.Анотація
Мета статті. Розкрити роль української мови як елементу правової культури державного службовця, визначити її місце в правосвідомості державного службовця. Методологія дослідження базується на методах аналізу та синтезу, а також використовується міждисциплінарний підхід поєднання культури, права, державної служби, державного управління та інших гуманітарних наук. Наукова новизна полягає у висвітленні актуальних проблемних питань щодо критичного переосмислення української мови як елементу правової культури державного службовця. Необхідності докорінного реформування правової реальності щодо використання української мови у державному управлінні та у сучасному просторі України взагалі. Тому, теоретична розробка засад правового розвитку та функціонування української мови, як елементу правової культури державного службовця, вимагає всебічного аналізу як національної правової культури, правових традицій, національного менталітету та правосвідомості українського народу, так і світової суспільноправової думки. Висновки. В процесі аналізу зазначеної теми, автори прийшли до висновку, що українська мова є важливим елементом правової культури державного службовця, спосіб духовно-практичної діяльності й відносин спілкування, які відображають головні правові, культурні та духовні цінності, формують правові погляди, знання та навички участі громадян у суспільно-правовому житті України. Авторитет Законів та їх виконання державними службовцями, під здійснення ними владних повноважень, впливає та формує правову культуру, правову свідомість та відповідні правові погляди у населення.
Посилання
Балюк Г.И. Взаимосвязь правовой культуры и социалистической демократии. – К.: Знание, 1984. 48 с. 6.
Береза С.В. Правова культура: поняття та загальна характеристика // Держава і право. – 2005. Вип. 28. С. 89–94.
Биркович Т.І., Кабанець О.С. Методологія дослідження демократії як явища правової дійсності. Часопис Київського університету права. Випуск 1, 2018, Київ, С. 15-19.
Выжлецов В.Г. Аксиология культуры. СПб.: СПбГУ, 1996. 152 с.
Загальна теорія держави і права / за ред. В.В. Копєйчикова. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
Данилюк О.К., Громико Т.В. Професійна мовнокомунікативна компетенція при вивченні курсу «сучасна українська літературна мова». URL : file:///C:/Users/admin/Downloads/Nz_p_2018_166_19.pdf
Курило В.І. Українська мова в українському суспільстві: погляд правознавця / Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей. Юридичні науки. – Запоріжжя: ЗНУ. - 2012. - № 1 (частина І). – С. 163-167.
Попадинець Г. Правова культура як важливий елемент правової системи України. URL : http://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2017/may/2077/vnulpurn201478225.pdf
Приходько О. Л. Мовна культура державних службовців як науково-теоретична проблема URL : http://academy.gov.ua/ej/ej2/txts/ds/05polsnp.pdf
Про державну службу Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19
Про забезпечення функціонування української мови як державної Закон України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19
Радов Д. Г. Державна служба як особливий вид професійної діяльності людини. Психологічний аспект. URL : https://www.sworld.com.ua/index.php/ru/modern-control-technology-c112/11875-c112-076
Сулятицька Т. Значення цінностей у міжкультурній комунікації. URL : file:///C:/Users/admin/Downloads/Nvchu_fil_2014_726-727_29.pdf
Уздєнова Ю. М. Культура мовлення публічного управлінця URL : http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1099
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.