«ГУГЕНОТИ» ДЖ. МЕЄРБЕРА В КОНТЕКСТІ ДУХОВНО-ХРИСТИЯНСЬКИХ ШУКАНЬ ЕПОХИ РОМАНТИЗМУ

Анотація

Мета дослідження – виявлення поетико-інтонаційних особливостей «Гугенотів» Дж. Мейєрбера в контексті духовних пошуків романтизму, еволюції французького музичного театру першої половини XIX століття та його містеріальної складової. Методологічну базу роботи становить інтонаційна концепція музики в ракурсі інтонаційно-стилістичного аналізу, успадкованого від Б. Асаф‘єва та його послідовників. Суттєвими для цієї роботи є також аналітико-музикознавчий, жанрово-стильовий, міждисциплінарний, історико-культурологічний підходи, які дозволяють виокремити ті чинники, що виявляють на прикладі «Гугенотів» Дж. Меєрбера духовно-етичну специфіку поетики французької «великої опери» та її містеріальних першоджерел. Наукова новизна роботи визначена її аналітичним ракурсом, орієнтованим на розгляд «Гугенотів» Дж. Меєрбера в контексті духовно-християнських шукань романтичної епохи. Висновки. Поетика опери Дж. Меєрбера «Гугеноти», що є одним з показових зразків «великої» французької опери, формувалася на перетині, з одного боку, творчих відкриттів у сфері французького музичного театру першої половини XIX століття та його вокально-виконавської сценічної практики. З іншого боку, названий твір демонструє глибинний зв’язок з містеріальними традиціями французького духовного театру, які сходять до часів Середньовіччя, до духовно-релігійних та стильових настанов музичного театру епохи класицизму («лірична трагедія» Ж. Б. Люллі) і, водночас, виявляються суголосними з релігійними шуканнями романтизму та морально-етичними позиціями французького історизму. Суттєва роль релігійного протистояння в «Гугенотах», що визначає інтонаційно-драматургічну специфіку твору аж до цитат лютеранського хоралу, в кінцевому підсумку концентрує увагу на «соборності вищого порядку», яка долає конфесійні бар’єри, визначаючи духовно-етичний пафос французької «великої опери» та її духовних настанов.