КРЕАТИВНІ ПРАКТИКИ В СУЧАСНОМУ ВІТЧИЗНЯНОМУ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОМУ ПРОСТОРІ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2023.277645Анотація
Мета роботи полягає у виявленні ознак і функцій креативних практик у сучасному культурно-дозвіллєвому просторі. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні міждисциплінарного підходу щодо поставленої проблематики та сукупності таких методів: культурологічного, аналітичного, компаративного, структурно-логічного. Наукова новизна полягає в спробі розглянути широкий арсенал прикладів креативних практик у культурно-дозвіллєвій сфері в контексті їх характерних ознак і функцій. Висновки. Серед сучасних споживачів послуг культурно-дозвіллєвої сфери відбулися суттєві зміни, насамперед у сутності споживання, чинниках виробництва й відпочинку як такого. Людей уже не задовольняє просто придбати послугу чи товар, вони бажають розвиватись і вдосконалювати свої навички. Креативними себе вважають не тільки ті, хто інноваційно щось створює і творить, а й ті, хто нестандарто щось споживає, відповідає певному стилю життя і споживання. Це зростаюче прагнення до креативності пов’язане зі зменшенням часу для креативної діяльності. Вихідні дні й відпустка – це чи не єдиний період, коли в представників креативного класу є достатньо вільного часу. Сенс скелелазіння, пішого туризму, сноуборду тощо полягає в тому, щоб не тільки активно провести вільний час, але й відчути атмосферу, яка є протилежною роботі і далекою від повсякденності, дослідити новий для себе простір й отримати максимум нових емоцій та вражень. Виникнення нових видів діяльності, як-от: стрит-арт, флешмоби, паблік-арт у форматі перформансу, диктує і появу нових мобільних форм дозвіллєвих структур. Такі заходи не вимагають створення спеціальних просторів, але дають змогу реалізувати потребу людей в активності, провокуючи як заплановану, так і спонтанну комунікацію. З’являється культурно-дозвіллєве середовище нового типу, яке може приймати різні дійства й різні групи суспільства, де на людей завжди чекає щось нове та несподіване. Креативне дозвілля може включати найрізноманітніші види діяльності, як: створення клубів за інтересами, групи спільної творчості (театральні, літературні, мистецькі тощо), з прив’язкою до тих чи інших об’єктів, які сприяють формуванню креативного культурно-дозвіллєвого простору. Такими прикладами є малювання, фотографування, заняття дизайном, йогою, мандрування, тобто практики, які дають можливість розвивати й удосконалювати свої навички та потенціал. У такому контексті креативне дозвілля можна визначити як діяльність, якій притаманні такі ознаки: прагнення до розвитку особистого креативного потенціалу; споживач залучений у творчий процес, що створює умови для культурного обміну та спілкування в межах курсів, пізнавальних заходів; креативність з боку відпочивальників і наявність особливого типу простору, споживачі культурних послуг самі визначають, що, коли і як вони будуть робити; спільне виробництво (послуги, продукти, враження створюють разом і виробники, і споживачі).
Ключові слова: креативні практики, культурно-дозвіллєвий простір, креативне дозвілля.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.