УКРАЇНСЬКИЙ НОНКОНФОРМІЗМ 70–80-Х РОКІВ ХХ СТ. В ПРОСТОРІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ ТРАДИЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2023.277652Анотація
Мета статті полягає через уточнення поняття «нонконформізм» довести доречність вживання терміна «трансавангард» на означення стилістики творів українських мистців 70–80-х років ХХ ст., для яких були чужими та неприйнятними «канони» соцреалізму. Методи дослідження ґрунтуються на фундаментальних принципах мистецтвознавчого аналізу із залученням міждисциплінарних зв’язків (психологія, культурологія та філософія). Використано метод гносеологічного аналізу в процесі з’ясування концептів низки мистецтвознавчих понять; системно-аналітичний і порівняльно-історичний методи з метою виведення української художньої традиції як особливого феномену європейського контексту. Наукова новизна дослідження полягає в уточненні визначення поняття «нонконформізм», обґрунтуванні його як культурно-соціального явища та доведенні правомірності застосування терміна «трансавангард» щодо стилістичного визначення творів українських художників нонконформістів 70–80-х років ХХ століття. Висновки. Здійснивши аналіз явища «нонконформізм», виявивши його широке значення як культурно-соціального руху не згодних з тоталітарною системою радянського суспільства, встановили доцільність вживання поняття «трансавангард» стосовно робіт українських художників 70–80-х років, у зв’язку з тим, що, як і їх західноєвропейські колеги, вони продовжували розвивати у своїй творчості вагомі здобутки вітчизняних мистців авангардистів першої третини ХХ ст.
Ключові слова: нонконформізм, архетип, традиція, виображення, трансавангард.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.