ПРО ХОР «ЗАПОВІТ» ВАЛЕРІЯ АНТОНЮКА НА ВІРШІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Анотація

Мета роботи полягає в дослідженні прочитання програмних віршів «Заповіту» Т. Шевченка сучасним українським композитором В. Антонюком притаманними його індивідуальній манері засобами музичної виразності із застосуванням арсеналу художньо-технічного інструментарію хорового письма. Методологія дослідження. Застосовано культурологічний підхід, структурно-системний, комплексний та музикознавчий аналіз із узагальненням результатів. Наукова новизна. Хорове письмо Валерія Антонюка досліджується вперше крізь призму тезаурусу музичних символів і  концепції неоромантизму (символізму) в контексті української музичної традиції. Висновки. Визначено жанрову приналежність цього твору: «хорова фреска». З’ясовано, що неоромантизм є важливою складовою в художньому світосприйнятті та філософській парадигмі В. Антонюка, тож у творі простежується вплив поетики романтизму. Проаналізовано закладені у творі архетипні образи української художньої культури, що рівночасно ототожнюються з реальністю, але й залишаються певними узагальнюючими символами музичного тезаурусу авторського стилю. Репрезентовано настрої ліричного героя твору, – наратора-протагоніста з усім спектром його почуттів, філософським сприйняття глибин повноти життя, злиттям із навколишнім світом, відчуттям себе його частиною. Окреслено й охарактеризовано особисті почуття та настрої українського композитора початку ХХІ ст. Розуміння В. Антонюком художньо-еститечної ідеї, часо-просторової, висотної та силової акцентуації традиційного співу рідного йому за народженням і походженням Шевченкового краю, конгломероване з засобами сучасної композиторської техніки, виявило глибинний рівень індивідуальної ментальності митця, що яскраво засвідчує онтологічний генезис його творчої самобутності.

Ключові слова: ментальність, образ, символізм, тезаурус, хорова фреска, шевченкіана.