МОДЕРНЕ УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО: ЄВРОПЕЙСЬКА ТОТОЖНІСТЬ ЧИ ОКРЕМІСТЬ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2024.302074Анотація
Метою статті є виявлення особливостей українського модерну як самобутнього соціокультурного явища. Методологія дослідження базується на системному підході до вивчення проблеми і включає синхронний та діахронний методи наукового пізнання, а також аналізу, порівняння, узагальнення та екстраполяції. Наукова новизна полягає в спробі пошуку історичних паралелей між подіями початку ХХ ст., які позначилися на образному переосмисленні дійсності в мистецтві, і постмодерновими тенденціями сьогодення. Висновки. Розглянувши модерн в українському соціокультурному просторі, з’ясовано, що характерним для мистецтва був не лише рух в ногу з європейським часом в набутті експериментального досвіду, але й філософське підґрунтя, спрямоване на самоідентифікацію. Відтак, для багатьох українських митців повний розрив з традиційним мистецтвом став неможливим, і пошук відповіді на питання «хто ми» став причиною вплітання багатовікових етнічних кодів в артпростір новітньої доби. Відтак явище модернізму в українській культурі пов’язане насамперед з віддзеркаленням історико-культурної парадигми та пошуку автохтонних сенсів.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
