Віртуалізація освітнього простору: соціокультурні ризики та виклики

Анотація

Метою дослідження є всебічний соціокультурний аналіз процесу віртуалізації освітнього простору в контексті сучасних цифрових трансформацій з виявленням соціокультурних ризиків та потенціалу для збереження й розвитку національної культурної ідентичності в умовах глобалізації та змін традиційної освітньої моделі. Методологія дослідження базується на міждисциплінарному підході та включає кілька ключових методів. Культурний аналіз дозволив розглянути віртуалізовані освітні середовища як соціокультурні системи, що зазнають впливу цифрових трансформацій. Історико-критичне порівняння допомогло виявити зміни в освітніх парадигмах та традиціях у контексті цифровізації. Контент-аналіз цифрових платформ і освітніх матеріалів дав змогу дослідити особливості подання знань і механізми комунікації віртуального простору. Цей комплексний підхід дозволив ідентифікувати соціокультурні ризики віртуалізації освіти та окреслити перспективи інтеграції цифрових технологій для збереження культурної спадщини. Наукова новизна: вперше комплексно осмислено віртуалізацію освітнього простору як соціокультурний феномен, виявлено ключові соціокультурні ризики цифрової освіти, зокрема десакралізацію знань і фрагментацію культурної пам’яті. Запропоновано нові парадигми культурного відтворення та методологічний підхід до збереження культурної ідентичності через цифрові архіви і міжкультурні платформи, а також обґрунтовано необхідність культурно чутливої освітньої політики. Висновки: в ході дослідження виявлено, що віртуалізація освітнього простору — це не лише технологічне оновлення, а глибинна культурна трансформація, що змінює природу знання, комунікації та ідентичності. Основні соціокультурні виклики цифрової освіти полягають у зниженні авторитетності традиційних джерел знання, розмиванні культурної ідентичності та втраті спадкоємності культурної пам’яті. Водночас цифрове освітнє середовище має потенціал для створення інклюзивних і поліфонічних форм культурної освіти, що можуть сприяти міжкультурному діалогу й зміцненню культурної тяглості. Визначальним чинником успішної інтеграції цифрових технологій у гуманітарний освітній простір має стати етично виважена, культурно орієнтована освітня політика, що враховує локальні культурні контексти.