Мотиви урбанізму в українському живописі другої половини ХХ – початку ХХI століття крізь призму соціокультурних трансформацій

Анотація

Мета статті – дослідження мотивів урбанізму в українському живописі від другої половини ХХ століття до початку ХХІ століття з акцентом на історичних, соціальних та культурних чинниках, які впливали на формування візуального образу міста в роботах українських художників. Методологія дослідження. Застосовано міждисциплінарний підхід, який поєднує методи мистецтвознавчого, історичного та культурологічного аналізу, зокрема історико-хронологічний дозволяє простежити трансформацію урбаністичних мотивів у динаміці історичних періодів; біографічний метод  – розглянути творчість окремих художників у контексті їхнього особистого досвіду та середовища, семіотичний і візуально-інтерпретаційний аналіз, що дає змогу зчитувати символіку міського простору в живописі. Наукова новизна полягає у вивченні еволюції урбаністичних мотивів в українському живописі другої половини ХХ – початку ХХІ століття крізь призму соціокультурних трансформацій. Висновки. У радянську добу урбаністичні мотиви існували як маргінальний, але впізнаваний елемент соцреалістичного живопису, в якому місто переважно фігурувало як простір героїчного будівництва. Водночас деякі художники вже тоді прагнули до формального експерименту та емоційного осмислення міського середовища, прокладаючи шлях до подальших інтерпретацій. З розпадом СРСР урбанізм у мистецтві набуває іронічного, критичного, постмодерного характеру. Місто втрачає свою ідеологічну цілісність і постає як фрагментований простір розпаду, культурного перевантаження і нових ідентичностей. На рубежі ХХ–ХХІ століть урбаністичний мотив вступає у фазу цифрової інтерпретації та розширеного медіадискурсу. Місто осмислюється крізь призму постіндустріального занепаду, міграції, віртуалізації простору. Після 2014 р., а особливо після повномасштабного вторгнення 2022 р., урбаністичний ландшафт стає документом катастрофи, емоційним свідченням війни. Місто в мистецтві більше не лише тло, а повноцінний учасник драматичних подій. Отже, урбанізм в українському живописі за останні 70 років трансформувався від індустріально-оптимістичного наративу до складної постмодерної метафорики, а згодом до документування травматичного досвіду. Сучасне українське мистецтво не просто зображує місто, мислить через нього, виявляє соціальні та екзистенційні конфлікти, змінюючи саму функцію живопису в суспільстві.