Сучасна музика поклоніння у взаємодії поетичних структур, мелодико-гармонічної організації та богословської риторики

Анотація

Мета дослідження. Метою статті є виявлення та аналітичне осмислення естетико-функціональних принципів побудови мелодико-гармонічної структури у піснях сучасного християнського поклоніння, а також їхньої текстової організації в контексті богословської семантики та впливу на колективний релігійний досвід. Методологічна база дослідження. Теоретична база дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує аналітичні методи музикознавства (мелодико-гармонічний аналіз, формоутворення, вокальна лінія, ритмомелодика) з інструментарієм лінгвістичної стилістики та релігієзнавчого аналізу. Особливу увагу приділено функціональному зв’язку музичної структури з богословськими повідомленнями тексту, а також процесу сакралізації музичного матеріалу. Наукова новизна. У роботі запропоновано модель інтерпретації сучасної музики поклоніння як сакрального комунікативного явища, що спирається на поп-музичні шаблони, однак зберігає богословську глибину та стилістичну відмінність. Встановлено, що мелодичні лінії, гармонії у піснях типу «Океани», «10.000 причин», «Вся Земля хвала Тобі» тяжіють до використання гіпертрофованих інтонаційних центрів (особливо в приспівах) і функціональної репетиції ключових мотивів, що формують простір емоційної екстатичності, що спрямовано на інклюзивність музичної залученості до співу присутнії. У контексті теологічної семантики це сприяє більшому зануренню в стан молитви, створюючи музику як форму сповіді, поклоніння та християнської єдності. Виявлено, що, мовна організація текстів демонструє відхилення від колоквіального стилю на користь сакралізованого регістру. Залучення релігійної лексики, біблійних алюзій і метафоричної образності є наслідком функціонального вкорінення цих творів у богослужбовий простір. Висновки. Сучасна музика поклоніння функціонує як інтегративний феномен, що поєднує естетичну доступність із богословською глибиною. Її мелодичні та гармонічні структури створюють емоційно насичене, але інклюзивне середовище, де кожен учасник богослужіння може бути включеним у спільну молитву. Тексти ж залишаються маркованими як сакральні, що зберігає зв’язок з канонічною традицією. Таким чином, сучасна музика поклоніння не лише виконує роль художнього супроводу, а функціонує як автономний засіб релігійної комунікації, духовної соціалізації та культурної трансляції християнських смислів.